Взагалі не сподобався. Дуже рідко фільми про космос можуть бути на стільки нудними, аж до блювотиння. Розумію, що він мабуть несе якийсь глибокий сенс соціально-культурного аспекту, контексту та психологічного підґрунтя про те, що придушення емоційної сфери не властиве людині і почуття завжди переможуть, і бла-бла-бла… Але ця тема вже нормально вивчена і розкрита, і нічого нового в тому немає. Принаймні в цій стрічці точно.
Про її достовірність чи реалістичність взагалі говорити не доводиться — це яким телепнем треба бути щоб відправити кілька поколінь людей в подорож щоб лише їхні онуки вже зажили на новій планеті?
На прохання багатотисячної армії хейтерів та шанувальників (у різних пропорціях) — перший негативний відгук на повнометражне кіно. І пропоную посягнути одразу на святе — “Tenet” (2020) Кріса Нолана. Розумію, що його вже всі подивились в IMAX 3D і мають свою власну думку, але для видового різноманіття — буде ще й моя в інформаційному просторі майоріти… Руки в мене до цього шедевру давно не доходили, але після того як дійшли — свідомість захотіла їм помститись.
Фільм не сподобався. Через свою неправдоподібність: в епізоді коли Конг їв рибу - він запихав її до рота і добра третина(!) продуктів звідти випадала під час пережовування. Де ви таке бачили?! Якщо така велика тварина буде ось так марнувати їжу - вона просто здохне від голоду з часом; невиправдану жорстокість: коли величезну горилу, яка намокла в холодних океанічних водах, виставили на антарктичний мороз - це взагалі Стаття 299. Жорстоке поводження із тваринами Кримінального кодексу; дискредитацію військової техніки: демонстрацію недієздатності винищувачів F-35 та однобокої дії глибинних бомб; пропаганду змішаних єдиноборств: під час боротьби Конга з Годзілою можна побачити і “тайські” лікті, і “гільйотину”, і “тейкдаун”, і “фулмаунт”, і добивання в партері, навіть спроба виходу на амплітудну “висячку” була…
Абсолютно не кривлячи душею і не лицемірячи, впевнено можу сказати, що переглянув — і просто відпочив душею. Практично не відчувається, що фільм 1979 року. Тільки слабкість візуальних ефектів нагадує про кінематограф минулих десятиліть, хоча вірю в те, що на той час то був прорив. У цьому фільмі є все, що і має бути: наукова(!) фантастика, центральна інтрига сюжету, альтернативні форми життя і технологій, дух пригод та відкриттів, морально-етичні дилеми і психологія людських взаємин.
Досить посереднє кіно. Звичайно присутній пафос та атмосфера масштабності всього, що відбувається, але так щоб зачепило, чи прикувало увагу — то ні. Такі враження можуть бути в мене, оскільки я не фахівець у всесвіті “Чужого”. Багато що у фільмі відбувається не зрозуміло для чого та не дуже логічно. При перегляді вперед не прокручував, але і концентрації осмислення сюжету не потребує. Про закони фізики вже давно відвик згадувати, якщо в головних ролях немає Jim Al-Khalili.
