Не мав наміру писати відгук про це “на стільки фундаментальне” і “складне для розуміння” кіно, але вибір є лише у багатих людей… Взагалі, варто зазначити, що вміння продавати — це великий талант, якого навчитись важко і дано не всім. Але на прикладі “Дюни” ми стали свідками мегауспішного холодного прогріву гарячих продажів, які розганялись пару минулих років, щоб узяти банк, тобто підняти касу і залетіти в тренди. Хоча, як кажуть у моєму високоінтелектуальному соціокультурному середовищі: “Якщо фуфло можна продати — це вже не фуфло”.
Сезон однозначно вартий перегляду і залишає приємне враження. Не без розчарувань від завищених очікувань, куди ж без цього? Але з того, що глядачеві пропонує sci-fi на сьогодні, “Star Trek: Strange New Worlds” — це свіжий ковток адекватності і слабкий натяк на ті прекрасні часи в минулому, коли сонце світило яскравіше, трава була духмяніша, а наукова(!) фантастика створювалась для виховання поколінь науковців, дослідників, винахідників, творчих людей нестандартного мислення, які в майбутньому впроваджували інновації та створювали світ, у якому нам (не)пощастило жити.
Є такі фантастичні фільми, актуальність яких з часом не втрачається: ні сюжету, ні візуальних ефектів, щось на зразок “Star Gate: SG-1”. Так ось “Event Horizon” (1997) до таких не належить. Можливо в рік випуску це і був фантастичний видовищний фільм про космос, але зараз примітивність сюжету і відсутність глибини в задумі дуже кидаються в очі глядачеві, розбещеному стрічками “Interstellar” (2014) чи “The Martian” (2015). При тому, що візуальні ефекти навіть зараз виглядають дуже пристойно, сама ідея далека від здорового глузду у своїх спробах налякати людей чимось далеким і темним.
Та історія, коли очікування перевершили сам (мульт)фільм. Так, у графіку вклались добре, місцями динозаври виглядають більш реалістично ніж люди, хоча іноді гірше ніж у 1993 році… Сюжет “картини” посідає почесне середнє місце між “антинауковим атеїстичним маразмом” та “конячим маренням”. Але варто розуміти, що його цільова аудиторія це не ті, хто “зростав” на оригінальному фільмі 1993 року, а зовсім інші, більш юні глядачі, які сприймають світ як картинки, що швидко змінюються під веселу музику.
Хороший Хижак. Мені, як не фахівцю із франшизи, сподобався: видовищно, динамічно, красиво, місцями навіть тримає в напрузі. В кадрі багато природи, мальовничих пейзажів, які підозріло реалістично виглядають. Фільм отримує дедалі більше і більше позитивних відгуків від критиків… А як же їх не отримувати?! В головній ролі індіанська дівчинка(!), яка бореться з чоловіками племені команчів за респект та рівноправ’я з ними, з чоловіками-поневолювачами-європейцями за бізонів та її рідну землю, з Хижаком, який мабуть теж чоловічої статі, хоч нам і не показали крупним планом.
