Свіжий міні-серіал виробництва BBC — “Bloodlands”. Серіал знято в кращих традиціях британських детективів — злегка похмурий, інтригуючий, атмосферний, який затягує глядача повільно, але надійно; і лише тренована роками сила волі не дозволяє передивитись всі епізоди за один вечір вихідного дня. В основі сюжету — заморожені, але не забуті, протистояння осередків Ірландської республіканської армії (ІРА) та офіційної влади Сполученого Королівства (СК), а також представників католицької і протестантської церков у Північній Ірландії. Всі подальші події розвиваються саме на цьому підґрунті і відштовхуються, від на диво хиткого мирного суспільного договору між протилежними сторонами.
Фільм гідний представник свого жанру — кримінальний триллер. Цілком відповідає і по стилю, і по сюжет, і по фіналу. З початку перегляду виникає відчуття що він розрахований не на широку аудиторію, і якщо я правильно зрозумів — то це типове “фестивальне кіно”, яке має переглядатись професійними критиками (ні, ну ми тут теж не гірші, але все одно…), щоб оцінити “режисерські прийоми” чи “операторську роботу”.
Сюжет розвивається як (вибачте на слові) цугцванг, а головні герої емпатії не викликають взагалі, і якось байдужа їхня доля — навіть якщо їх всіх там перестріляють ще у вступній частині.
Мені фільм не зайшов. Вперше подивився його вже в свідомому віці — і не сприйняв серйозно. Актори круті і відомі, сюжет теж ніби мав бути цікавим, а фільм не крутий. Виникло якесь відчуття безглуздості того, що відбувається, нелогічності і непов’язаності одних подій з іншими. Місцями взагалі нудно. Є набагато якісніші кримінальні бойовики (Reservoir Dogs, 1992) чи фільми про пограбування (Ocean’s Eleven, 2001). Хоча заради споглядання шарму Courteney Cox варто мабуть глянути.
Чудовий фільм. Однозначно вартий перегляду шанувальникам жанру. Динамічний, комедійний, кримінальний. Сюжет — це суміш веселих несподіваних збігів подій та обставин. Обігруються і, в певному розумінні, висміюються такі явища як нелегальна еміграція, заробітчанство, британський снобізм, засилля алкоголізму та правовий нігілізм у країнах Східної Європи; підкреслюється чим ці країни відрізняються від “класично” європейських держав: у культурі поведінки, рівню спілкування, масштабністю мислення і т.п.
На окрему увагу заслуговує озвучення: переклад суміші литовської мови з радянською ненормативною лексикою на українську, коли персонаж у фільмі каже: “непорядна жінка”, а перекладають як “нічого не виходить”.
Досить цікавий фільм. Варто мати на увазі, що його потрібно дивитись під відповідний настрій: інколи дуже хочеться глянути щось кримінально-комедійне, де присутній серйозний сюжет, але абсурдні ситуації що виникають в процесі, роблять серйозні речі кумедними і розважають глядача. Атмосфера фільму значною мірою прагне наслідувати класичні “Lock Stock and Two Smoking Barrels” (1998) та “Snatch” (2000), хоча звичайно не дотягує до них. Настрій гарний, багато абсурдних ідей не позбавлених реалістичності. Не все у сюжеті варто розуміти буквально.
