“Hoodlum” — якісний і, в хорошому розумінні, середній фільм. Знятий в кінці 1990-х про боротьбу мафіозних угруповань у 1930-х, він міг би претендувати на “неонуар”, але для цього не вистачило напруженої пригніченої атмосфери, характерної для жанру. Тому перед нами звичайна “кримінальна драма” із гангстерськими мотивами. В якій у різних пропорціях змішано корупцію, жорстокість і сентиментальність. Стрічка не є чимось видатним чи епічним на зразок “Gangs of New York” (2002), але має власний шарм простої, майже прямолінійної, розповіді про боротьбу за сфери впливу трьох мафіозних структур у нью-йоркському Гарлемі.
Непогана американська кримінальна комедія. Перша половина фільму, окремі повороти сюжету і музичний супровід чимось віддалено нагадують британського законодавця моди цього жанру — “Lock, Stock and Two Smoking Barrels” (1998). Звичайно, антураж та атмосфера відрізняються, але настрій дуже схожий. При помітній простоті історії найбільшою цінністю стрічки залишається акторський склад — справжнє сузір’я.
Трохи незвично бачити Jeff Goldblum без тиранозаврів на задньому плані; підозрюю, що в конкурсі на роль він переміг Benicio Del Toro, який би тут органічно вписався.
Міцний якісний середнячок у своєму жанрі та бюджеті. Про нього не кажуть “класика” і він не запам’ятовується на все життя, але і процес перегляду, і післясмак залишає приємні емоції. Це типовий кримінальний бойовик, де криміналу більше ніж вибухів та драматизму. Але за що варто цінувати подібні стрічки, то це: зірковий акторський склад; атмосфера фільмів 90-х; неглянцева Америка, в якій по сусідству дешеві забігайлівки із доброзичливими офіціантками та дорогі готелі з елітними працівницями сфери інтимних послуг і вогні нічного великого міста; красиві автомобілі (поки ще квадратної форми) і не менш гарний, а головне — доречний, музичний супровід.
Типова американська комедія в стилістиці і атмосфері 90-х із типовим американським гумором, в гіршому розумінні цього слова. За формальними ознаками фільм можна віднести навіть до жанру “кримінальна комедія”, а якщо не брати до уваги участь Dennis Farina то можна ще й додати “підліткова”. Такий собі різновид “тупий та ще тупіший”.
Естетична складова стрічки тримається на рівні завдяки Leslie Mann, яка грає неймовірно чарівну і на стільки ж божевільну наречену головного героя, та квадратному силуеті Volkswagen Rabbit Cabriolet середини 1980-х, в якому більшість глядачів чомусь бачить Volkswagen Golf Mk1.
Чудове кіно про злодіїв — шляхетних і не дуже, спецслужби, змови, дружбу і романтику. Фільм сповнений простого, але дотепного гумору. Сподобалось, що тут популяризують інтелект і героями виступають розумні люди, а не просто м’язові мішки, що було характерно для цього періоду. Порадував висновок про зубну пасту — я теж так видушую. Зірковий акторський склад. Dan Aykroyd такий молодий. Ще ніяк не міг згадати кого мені нагадує доктор Вернер, а це ж Джек “Мотор” Баркер із Silicon Valley (2014-2019) у виконанні Stephen Tobolowsky.
