Кіно про лижі і основний інстинкт, хоча ні — у зворотньому порядку. Це типова американська підліткова комедія з усіма притаманними жанру атрибутами: дитячими пустощами, примітивними розвагами, добряче невпорядкованими інтимними зв’язками, трохи спорту і духу змагань щоб не переводити стрічку в інший жанр. У відео ряді акцент зроблено на дівчатах модельної зовнішності та окремих елементах цієї зовнішності в поєднанні із досить розкутою поведінкою.
З огляду на зазначене вище — вікове обмеження “суворо до 20 років”, бо пізніше дивитись нудно і не цікаво.
Дуже специфічний фільм у стилі 70-х років, хоча з огляду на те, що він є екранізацією новели, більше схожий на театральну п’єсу. За перші 20хв перегляду складається враження, що це не нові сусіди дивні, а абсолютно всі персонажі божевільні на всю голову, і таке враження зберігається до фінальних титрів. Це зовсім не діалогове кіно, на першому місці — гра акторів, яка є просто блискучою, хоча часто взагалі мовчазною. До плюсів варто віднести класний музичний супровід, і то не дивно, це ж сам — Bill Conti.
Якщо жанр “серйозна комедія” не існує, то його варто було б вигадати, щоб класифікувати подібні фільми. Його сприйняття значною мірою залежить від контексту. У 2016 році було весело і цікаво спостерігати за двома друзями, які намагались нашвидкоруч підняти великі гроші за рахунок сіреньких схем із закупівлями зброї для Пентагону. Але у 2022 це вже сприймається як пояснення роботи логістичних ланцюжків, підрядників, дії ембарго та можливості скомбінувати з цього успішну схему продажу-перепродажу озброєнь практично з будь-якої однієї країни у будь-яку іншу.
Просте, легке, наївне і місцями занадто позитивне кіно. Основна ідея якого в тому, щоб не змішувати “прошарки суспільства”, які належать різним “світАм”. У те, що фільм було знято в 2000 році повірити непросто, оскільки музичний супровід у стилі 70-х та великі квадратні седани 80-х створюють атмосферу минулих епох. І тільки “Glock-17” в руках полісмена вказує на більш сучасний хроноінтервал.
Впродовж усього фільму злегка напружують багатослівні сімейні діалоги між Ray та Frenchy, яким приділяється не заслужено багато уваги.
Творчість Holy Trinity of Top Gear представляти чи рекламувати немає жодної потреби, вони сформували окремий пласт культури, світового медіа надбання, який а ні затьмарити, ні повторити нікому не дано. Їхня історія вже давно не про автомобілі чи двигуни, вона про дружбу — справжню чоловічу дружбу, яка триває крізь час, континенти, контракти, рейтинги, скандали, BBC та Amazon, впродовж усіх минулих 20 років.
Кожен з цього тріо вже має власні проекти і медіа-продукти, які по-своєму класні, але коли хлопці збираються разом — ефект синергії стає ефективним, як ніколи за інших обставин.
