Три середи до Нового Року — саме час для марафону нетипово прибацаного британського кіно. Серія з оглядів трьох фільмів, зміст та режисерський задум яких, не повною мірою доступний для широкої аудиторії. І першим з трьох буде “This Country” (2017-2020). Це той випадок, коли BBC зняла псевдодокументальний телевізійний серіал про те, як BBC знімає документальний серіал про непросте життя британських підлітків. Коли у класичній сільській глибинці, із будинками критими черепицею, вулицями вимощеними бруківкою та парканами зі сухої кам’яної кладки намагаються якось жити сучасні молоді люди, які з різних причин не виїхали до Лондона вчитись чи до Манчестера працювати…
В стародавній грецькій міфології є історія про володаря Фригії — царя Мідаса, який прославився тим, що одним дотиком перетворював все на золото. То відбувалось давно і швидше всього взагалі не відбувалось, але в сучасному медійному середовищі роль такого собі Мідаса британського розливу виконує широко відомий у вузьких колах автомобільний журналіст і експерт з більшості питань у світі — Jeremy Clarkson. Для нього тематика не має значення: чи це історія британської військової авіації, чи події Другої Світової, чи тест-драйв найдорожчих на планеті автомобілів — головне щоб йому подобалось, він візьме і зробить з цього хіт, шедевр, який переглядають декілька разів з різними часовими інтервалами представники декількох соціальних і вікових груп глядачів.
Цього разу не звична розширена рецензія на маловідомий серіал “для шанувальників жанру”, а погляд очима дорослої людини на один з улюблених серіалів дитинства — “Green Acres”, глядачам ICTV відомий як “Зелені гектари”. Не втомлююсь дивуватись на скільки змінюється аспект* вражень та висновків під час перегляду одного й того ж твору в різному віці і при різному соціальному досвіді. “Green Acres” — це один з перших мегауспішних ситкомів телеканалу CBS. Фільми такого стилю і часу — це як живе вікно в історію, без спотворень, перекручувань, маніпуляцій та політичної кон'юнктури; вони показують “як було” максимально реалістично і достовірно.
Вперше в історії, предметом розгляду є серіал для сімейного перегляду — “Young Sheldon”. Це не ситком, як прийнято вважати, це — справжній комедійний серіал, сповнений розумних, глибоких і далеко йдучих висновків, на диво якісних жартів (як для американських комедій). Взагалі, тут гумор постає у “багаторівневому” форматі, частина якого доступна лише для дорослих, а частина для всіх вікових категорій. Переглядати бажано (але не обов’язково) після The Big Bang Theory (2007–2019) щоб відчути всі переваги і вловити всі сенси, хоча “Young Sheldon” значно глибший ніж ТВВT, ЯК би атеїстично це не прозвучало…
Сучасний представник типового англійського гумору — серіал “Detectorists”, назва якого дуже творчо перекладається як “Шукачі скарбів”, хоча точніше було б “Шукачі металів”. Це комедійно-драматично-філософська історія довжиною в 3 сезони, 19 епізодів по 30хв кожен, про людей з особливим хобі — пошуком металевих речей, історичних артефактів, археологічних цінностей за допомогою металошукача на зЕмлях навколо містечка Данбері у Північному Ессексі. Мабуть чи не в кожному епізоді педалюється тема, про те що “металошукачі” і “шукачі металів” це не одне і теж.
