Фільм вартий перегляду. Його спокійно можна було б назвати “Щелепи-5” і ніхто б не пошкодував про це. Сценарій і зав’язка сюжету — повністю відповідають класичним “спілбергівським” прийомам і підходам. Звичайно є поправка на Китай, гендерну рівність та міжрасові взаємини. Але риба то класно намальована. Комп’ютерна графіка на висоті, хоча може хотілось би ще більше чогось епічного, власне як і завжди. Це не той фільм, який тримає в напрузі півтори години, тут наша задача отримувати задоволення від екшену та візуальних ефектів.
Не сказав би що про перегляд пожалкуєте, але якщо не подивитесь — нічого страшного не відбудеться. Дуже простий фільм. Аж занадто. Це той випадок, коли дивишся кіно, і ось зав’язка, сюжет розгортається навколо головних героїв, в кожного з них своя історія життя і відповідні проблеми, ось вони всі перетнулись — і чекаєш якогось геніального нетривіального ходу від сценаристів-режисерів, а натомість — фінальна сцена, титри. Одразу виникає питання: і що? це все?
Жанр фільму варто було б замінити замість “бойовик” на “фільм-катастрофа”. Це фільм про особисту катастрофу Сільвестра Сталлоне, який скотився до участі в такому дешевому і безглуздому треші. Рейтинг на IMDb повною мірою відображає якість тієї півтори години, впродовж якої ми маємо бачити якесь техно-фентезі в переважно неонових синіх і зелених кольорах. Інтриги в сюжеті взагалі немає, багато що нахабно передбачуване. Зірковий склад — ніякий не зірковий. Фільм точно орієнтований на китайський ринок споживачів.
Для малобюджетного фільму більш-менш прийнятно. При тому, що головних дійових осіб всього набирається 7 чоловік. Якщо “проникнутись” то події розгортаються ніби і цікаво, але дуже кидається в очі, що це все знято за невеликі гроші, а головні персонажі постійно шукають собі проблем і якомога більше ускладнюють і так не прості ситуації; також багато всього нелогічного відбувається — когось бездумно вбивають, а з кимось філософствують “про життя” по 15 хвилин, а потім б’ють по обличчі.
Фільм цілком придатний для перегляду. Звичайно, навряд чи коректно порівнювати його з класичним шедевром 24-річної давнини — Sniper (1993). Драматизм не той, але все досить ефектно виглядає, зброя стає потужнішою, а кулі розумнішими. Приємно побачити акторів з яких історія почалась. Трішки не вистачило власне людської снайперської майстерності, а було більше технологій.
