Душевний бойовик. Люблю такі фільми. От подивився кіно — душею відпочив, і розумом за одно. Оце були колись справжні кіногерої — хороший хлопець отримав півмагазину “Узі” в пузо, над ним вибухнуло сто мільйонів тисяч кубічних гектарів вибухівки у тротиловому еквіваленті — і що? Встав, обтрусився від всього того мотлоху і через три роки в костюмі на задньому сидінні лімузину вже навушника поправляє… Не те, що зараз… А в цілому — гарні актори, гарна зброя, кулі летять, хороші хлопці перемагають (в більшості своїй).
В мережі пишуть, що фільм дійсно знято на основі реальної історії про доставку слона військовими США у В’єтнамі. На таких знаних акторів як Danny Glover, Ray Liotta та Corin Nemec приємно дивитись навіть в такому “несерйозному” контексті. Найбільшим плюсом даного кіна є — натурні зйомки. Здавалося б, потрібно було зняти легку комедію для дітей про слона, а скільки військової техніки залучено! Зйомки відбувались у Таїланді та окремих локаціях у США, тому гори і джунглі в більшості випадків справжні.
Мабуть десь так в 70-х роках подібне кіно було б справжнім хітом, але зараз його вже дивитись важкувато. На стільки все безглуздо, надумано і шаблонно виглядає. Прийоми ніндзя у виконанні Franco Nero схожі на елементи бійки алкоголіків біля недорогої підпільної наливайки. Якщо не помиляюсь, він ніколи не мав відношення до східних бойових мистецтв. Можна звичайно спробувати аргументувати перегляд фільму бажанням побачити молоду Susan George, хоча це не достатня компенсація моральних збитків.
Легкий і веселий бойовик у стилі того часу — позитивні непереможні головні герої, які демонструють непогане почуття гумору навіть під кулями, ризикуючи своїми життями. Біганина, стрілянина, перегони на автомобілях — все як має бути у відповідності до канонів жанру. Є навіть відсилання до фільму “The Bodyguard” (1992) — коли герой Сендлера співає в дУші. І варто звернути увагу, що виконавчим продюсером фільму є Bernie Brillstein, який продюсував “Summer Rental” (1985) та ALF (1986-1990).
Типовий бойовик за участі непереможного Jean-Claude Van Damme, де він був власне і режисером і головним героєм — скромно і зі смаком. Любив такі фільми коли мені було років 10. Красива природа Таїланду, Roger Moore та різностильова бойова хореографія мабуть кращі складові фільму. В дорослому віці краще не дивитись, бо дуже вже кидається в очі, що удари несправжні, більшість продемонстрованих прийомів у спорті будуть не життєздатними, а техніка Van Damme не має ніякого відношення до тайського боксу, який він за сценарієм представляє.
