Юні бешкетники / The Young Offenders (2018-...)

Другим у марафоні нетипово прибацаного британського кіно буде серіал “The Young Offenders” (2018). Виробництва знову ж таки BBC. Номінально заявлений жанр “комедія”, але насправді це більше соціальна драма, де гумор викликає іронічну напівпосмішку і непрості думки. Серіал пропонує глядачеві чергову порцію правди життя, не прикрашеної, не глянцевої і не гламурної, а такої як вона є. Цього разу фільм не “дуже британський”: зйомки відбувались в тому ж самому місці, про яке йдеться в сюжеті — місто Cork на півдні Ірландії і не тієї, що Belfast, а тієї що Dublin. І головні герої не втрачають нагоди нагадати, що їхня мама працює саме на “англійському базарі” в ірландському місті.

За доброю традицією для подібних фільмів у кадрі постійно присутня середньовічна та вікторіанська архітектура з вимощеними бруківкою вулицями по яких гасають на гірських велосипедах тінейджери в спортивних костюмах і не дуже чистих oversized футболках. Щоб підкреслити цей дисонанс оператори зробили “монтажну склейку” кадрів так, що після активного і бурхливого сюжетного епізоду камера неприродно повільно переходить на незворушні пейзажі околиць міста з мальовничими полями, лісами та долинами.

Не зважаючи на постійну метушню та пригоди героїв на межі з криміналом, бридотні побутові подробиці, незручні ситуації, бідні квартали із соціальним житлом, акторів немодельної зовнішності, “The Young Offenders” це серіал про те, що:

• немає простих і легких способів швидко розбагатіти і стати успішним;
• найкоротший шлях досягнення мети, як правило, веде до ще більших клопотів та неприємностей;
• стосунки, засновані на почуттях, заводити ніколи не рано і не пізно;
• шкільні вчителі із великим професійним стажем мають схожі моделі поведінки, зовнішній вигляд та емоції на обличчі що в північно-західних країнах ЄС, що біля його східних кордонів; і різна система освіти, соціокультурне середовище та рівень зарплат на те не впливають;
• не завжди забезпечені люди із гарною університетською освітою, стабільною роботою, в чистому костюмі та з соціальним статусом мають такий же рівень людяності та тонкості душевної організації як ті, хто позбавлений, в силу тих чи інших причин, всього згаданого вище;
• кожного разу, дивлячись на когось із низьким рівнем освіти, примітивними бажаннями, відсутністю базового виховання, асоціальною поведінкою — ми бачимо не лише цього індивіда, ми дивимось одночасно на увесь його життєвий шлях до цього моменту, як результат боротьби зовнішніх сил впливу на формування особистості: сім’ї, вулиці, школи, може навіть і держави;
• за багатьма неблагополучними “підлітками” стоять батьки, які не хотіли його народження; вчителі, які не дали шансу; “друзі” які поділились з ним не найкращим з того, що в житті можна побачити…

Кожен епізод закінчується монологом про правильні цінності; про першочергове і другорядне; про роботу за яку платять гроші і ту, за яку поважають; про освіту, яка не на папері, а в голові; про сім’ю, яка складається не лише з тих, з ким народився, але і з тих — хто завжди поряд.

Зрозуміло, що до перегляду не рекомендується. А оскільки в рейтингу IMDb “The Young Offenders” має тверду вісімку, то за класифікацією Джеремі Кларксона даний серіал варто все ж таки називати “дуже британським”.