Самотній хлопець / The Lonely Guy (1984)

Досить непросте кіно: починаючи від визначення жанру до самОго смислового навантаження. Це скоріше не комедія в чистому вигляді, а щось більш схоже на “комедіронію” з елементами сатири, сарказму та місцями безмірного художнього перебільшення. Щоб фільм розуміти потрібно мати на увазі, що він знімався в інший час (80-ті), для інших глядачів (кому за 40), з урахуванням інших цінностей. Це про той час, коли бути одиноким чи самотнім вважалось тягарем, а не привілеєм забезпечених людей, як тепер.

Дуже продуманий, якісний фільм — в багатьох дрібних епізодах закладений сенс, який вибудовується в загальну ідею. Папороті з іменами, картонні друзі, орендовані собаки, штучний піт, відеокасети із записом багаття — це про те як складно знайти другу половину коли тобі за 40. Люди зустрічають в потрібний час не тих людей, гублять номери телефонів, розминаються в транспорті, борються із своїми психологічними бар’єрами, а в решті решті — пов’язують життя з тими, кого не люблять. Вкотре вражає і захоплює акторська майстерність Стіва Мартіна — чого тільки вартий діалог з подушкою або співи з басетом…

Гарний гумор навіть в неочікувані моменти: табличка в пункті здачі крові, під час автограф-сесії книжки на якусь мить здалось, що то дійсно Jimmy Carter стоїть в черзі, а ось психолога зіграла справжня Joyce Brothers. Труднощі зі сприйняттям фільму пов’язані мабуть з тим, що в ті часи з мосту стрибали одинокі, а зараз — одружені… Чи не єдине, що залишається незмінним для всіх поколінь — якщо чоловік багатий, відомий і тому успішний, то особи жіночої статі модельної зовнішності будуть летіти до нього, як мухи на… мед.