Вогнище марнославства / The Bonfire of the Vanities (1990)
Якісний, продуманий фільм з гумором і багаторівневим сенсом, створений у період “золотої доби американського кінематографу”. Якщо жанр “розумна комедія” не існує, то для даної стрічки його варто придумати. Переглядав не один раз щоб насолодитись улюбленими моментами, звернути увагу на чергові малопомітні дрібниці і отримати задоволення від кіна, яке вже так знімати не будуть. Блискучий акторський склад, який сьогодні можна впевнено назвати культовим. Професіонали, з відомими іменами, грають так, що їх майстерність перевтілення викликає місцями німий захват.
Саме тут ми маємо щастя в чергове побачити чому Bruce Willis це великий і талановитий Bruce Willis, а не прохідний актор дешевих бойовиків із рейтингом <3.5. Схоже, що у 1990 році він ще не повною мірою вийшов із образу David Addison “Moonlighting” (1985), але в даному випадку це тільки на краще. Його ледь вловимі мікрорухи, талант зіграти п’яного чи тверезого, крутого чи слабкого, вражає завжди: чогО лише вартий момент із невимушеним зачерпування лосося долонею і витирання тієї ж долоні у жіночу сукню… Tom Hanks тут теж на своєму місці і грає тип персонажу, який йому імпонує найбільше. Хоча на початку, його акторська майстерність була безкомпромісно затьмарена професіоналізмом dachshund на ім’я Marshall, який видав у кадрі експресію непосильну для більшості акторів сучасності. В будь-якому випадку, Sherman McCoy — це чудовий приклад господаря світу, який за добу вийшов за межі власного космосу і став ніким. В цьому можна прослідкувати слабку філософську аналогію із “The Game” (1997).
Але після перегляду фільму The Ascent of Money (2008) коли бачиш біржових брокерів виникає непереборне бажання в ручному режимі чисто механічно скоротити їхню кількість і Sherman McCoy співчуття не викликає навіть із наївним поглядом Tom Hanks. А ось з Melanie Griffith складніше — дивлячись на неї, постійно бачу Cybill Shepherd і в цьому винен знову David Addison. Фільм піднімає багато питань до різних сфер життя суспільства: мистецько-культурної, фінансово-економічної, політичної, релігійної. Вишукані цинічні маніпуляції на гострих проблемах рівності, справедливості, демократичності переконливо доводять, що більшість того, що ми бачимо навколо — це лише яскравий блиск дорого оформленої дешевої мішури. І так було у всі часи і по всі боки всіх океанів. Кіно не відкриває раніше невідоме знання, але весело позбавляє ілюзій про світ без корупції, утопічно-ідеальні суспільства, принципи виборної влади та демократичні цінності. Розвіює міф про те, що десь там існує світ, яким править рівноправ’я, верховенство закону і справедливість для всіх. А скріншоти монологу D.A. Abe Weiss на 54:00-55:20 із субтитрами можна використовувати як набір мемів на всі випадки життя. Дуже не даремно перші кадри стрічки розпочинаються з погляду із-за плеча орла в Chrysler Building на Twin Towers, бо мабуть ніде вогнище марнославства не палає так яскраво, як на Manhattan.
А кому Melanie Griffith зовсім не схожа на Cybill Shepherd, фото додається:
