Селюки з Беверлі-Хіллс / The Beverly Hillbillies (1993)
Життєрадісна, весела, добра і добряче дуркувАта комедія 90-х у своєму класичному вигляді, за який ми і любимо фільми цього часу. Яскрава реалізація фантазії про те, як бідні люди випадково стають непристойно багатими. Вона смішить, розважає глядача, але між іншим піднімає серйозні питання, які дають можливість подивитись на загальноприйняті речі під незвичним кутом.
“The Beverly Hillbillies” (1993) є не самостійним твором, а повнометражною адаптацією популярного раніше серіалу “The Beverly Hillbillies” (1962-1971). Творцем і сценаристом якого був Paul Henning, один із фундаторів жанру “сільська комедія”, відомий також і як продюсер культових Green Acres (1965-1971).
Абсолютне переважання натурних зйомок створює ефект справжності і достовірності не залежно від того, яке сюрреалістичне божевілля відбувається на екрані. Багато сцен зафільмовано на природі, з використанням техніки (в тому числі гелікоптерів) та диких тварин (ведмедів, єнотів, опосумів, видр) хоча і в межах великого штату Каліфорнія. Тут все масштабно: реквізит, масовка, тварини, засилля жартів та комічних ситуацій і навіть відсилання до “кузена Білла з Білого Дому”. Не кажучи вже про мегапозитивного бладгаунда або пари доглянутих афганських хортів. Автомобільна естетика кінця 80-х представлена Lincoln Town Car Limousine та кабріолетом Rolls-Royce Corniche.
Сюжет, сповнений дивовижних збігів, непорозумінь, фатальних випадковостей — запальна суміш, яка покликана дивувати і розважати. І все це під музику кантрі, тому камео Dolly Parton нікого не має дивувати. Багато разів щиро сміявся — і нехай то не найвисокоінтелектуальніші жарти були, але смішний гумор — свято не кожного дня, як виявилось.
Мабуть, рідко коли можна побачити втілення Образу американського redneck в такому хрестоматійному виконанні, але в даному контексті термін позбавлений будь-яких негативних відтінків чи натяків. Акторський склад представлений зірками різної кінематографічної величини і масштабу визнання, але грають вони на найвищому рівні і дають емоцію в кожному епізоді, особливо бабця і мегапозитивний бладгаунд. Беззаперечною зіркою є Erika Eleniak, яка запам’ятовується завдяки своїй ефектній зовнішності та здатності зіграти дуже дорослу спокусницю у “Under Siege” (1992) та “Chasers” (1994), а між ними — хлопчакоподібну дівчинку-підлітка у 1993. Радикальну трансформацію Образу демонструє і Lea Thompson (чарівна мама Marty McFly із культового “Back to the Future”), яка в даному фільмі постає як вульгарна безпринципна мисливиця за грошима. Чомусь дуже природно виглядає Rob Schneider у ролі бридкого підлабузника, від вигляду якого хочеться помити руки з бактерицидним милом.
Зв’язок між “The Beverly Hillbillies” (1962-1971) та Green Acres (1965-1971) далеко не обмежується сценаристом і продюсером Paul Henning:
- Zsa Zsa Gabor із фільму “The Beverly Hillbillies” (1993) дуже нагадує Lisa Douglas із серіалу Green Acres (1965-1971), а все тому, що це… рідна сестра Eva Gabor
- Frank Cady взагалі зіграв одного і того ж персонажа (колоритного Sam Drucker) в обох(!) серіалах
У вітчизняному контексті викликає глибокий сум споглядання того, як у комедійному фільмі початку 90-х в США створюють комп’ютерну базу даних на персональному комп’ютері. Хоча бовдури, які літом в Каліфорнії одягають в’язану шапку в приміщенні, виявляється існували завжди, не залежно від здобутків науково-технічного прогресу.
Схоже, процес рурбанізації — підтвердження того, що люди вже почали усвідомлювати на скільки правим був Jed Clampett, коли у своєму сільському будинку з примітивним побутом говорив фразу: “Ми живемо у раю”. А коли ця навіжена сімейка перебиралась у Беверлі-трясця-йому-Хіллз я мало сльозу не пустив — з такого затишного лісового куточку поїхати в таке пекло, щоб жити в оточенні голодних до наживи лицемірів і вічного автомобільного смогу. Усвідомлюю, що порівняння є жанрово некоректним, але настрій і картинка переїзду місцями дуже нагадує моменти із безсмертного “Black Cat, White Cat” (1998) рукИ Emir Kusturica.
Не ляп, а цікава особливість. На початку фільму Jed Clampett полює із кремнієвою зброєю орієнтовно XVII століття, а в Беверлі-Хіллз погрожує водіям маслкарів вже відносно сучасною “горизонтальною” мисливською рушницею
“The Beverly Hillbillies” (1993) — глобально, це не історія про те, як “бідні стали багатими”, це “зіткнення справжності та щирості із лицемірством і фальшивими цінностями сучасного міського життя”, які є несумісними. Подивитись варто, щоб відпочити душею в цьому яскравому, насиченому кольорами, голлівудському світі красивих людей, автомобілів і рівно підстрижених газонів. А в підсумку, можна знову переконатись, що в небагатих матеріально людей із сільської місцевості — значно більше людського, ніж в пихатих забезпечених грошима мешканців мегаполісів. Наочна демонстрація, що людину можна вивезти з провінції — але провінцію з людини ні. Інше питання: а чи треба?
