Тенет / Tenet (2020)
На прохання багатотисячної армії хейтерів та шанувальників (у різних пропорціях) — перший негативний відгук на повнометражне кіно. І пропоную посягнути одразу на святе — “Tenet” (2020) Кріса Нолана. Розумію, що його вже всі подивились в IMAX 3D і мають свою власну думку, але для видового різноманіття — буде ще й моя в інформаційному просторі майоріти… Руки в мене до цього шедевру давно не доходили, але після того як дійшли — свідомість захотіла їм помститись. При хронометражі кіна 150 хвилин (це по-нашому дві з половиною години життя і здоров’я), мене вистачило десь на перші півтори… Ні, про перегляд не пожалкував, але щиро співчуваю всім, хто дивився хоча б на хвилину довше. Під час перегляду виникло відчуття повного несприйняття — організм до такого не готовий, це як непереносимість лактози чи нелюбов до тушкованих в томаті кабачків приправлених білим шоколадом.
Неймовірно розчарувало запрошення на роль головної жіночої ролі Elizabeth Debicki… Знаєте, як на мене, це просто провал — вона виглядає, як розбалансована жирафа із очима під психотропними речовинами… Єдине, що порадувало, це — яхта Андрія Сатора, що зовнішній дизайн, що інтер’єр — просто музика для очей. І нічого дивного, що “київські” сцени знімали в Таллінні, столиця Естонії дійсно схожа на нашу, якщо не брати до уваги історичну середньовічну частину, якої в нас вже немає і не буде.
По сюжету, все легко сприймалось, було ясно і зрозуміло десь так до 01:24:00, а потім різко перестало… Ну, думаю, подивлюсь хоч як стріляють, бігають та машинки розбивають — але режисери і це передбачили: кулі летять у зворотньому напрямку, в одному вікні люди біжать вперед, а в іншому назад, і автомобілі їдуть задом… (сподіваюсь, це ж не спойлер, га?). Ще разок глянув на кисле обличчя Elizabeth Debicki і вимкнув…
Мені такий кінематограф не доступний і я не хотів би, щоб він таким для мене був. Думаю, це кіно для розумних, грамотних, освічених людей, тобто точно не для мене. Згоден з іншими диванними кінокритиками в частині, що якщо в кіні чогось не вистачає, то глядачі його придумають, бо казку про голого короля Г.К.Андерсена в наш час вже не читають, а також що це ближче до арт-хаусу, але я б сказав більше до фестивального кіно десь на Французькій Рив’єрі…
За те в мережі почитати відгуки — більшість глядачів хвалять і кажуть про геніальність кіна та режисера — а якщо хтось щось не зрозумів то їхні проблеми, що вони в теоретичній фізиці не кохаються… Купа домашніх ікспертів почула одного разу про кота Шрьодінгера та демона Максвела і вже уявили, що Джима Аль-Халілі за бороду вхопили.
Можна лише порадіти, що в Кріса Нолана було 10 років продумати ідею кіна, 5 років консультуватись із дядьками типу Кіпа Торна, а також 200 лямів вічнозеленої американської валюти, щоб за допомогою CGI впердолити отримані за 15 років знання в 150 хвилин нашої біографії.
