Зоряний Шлях: Дивовижні нові світи / Star Trek: Strange New Worlds
Сезон однозначно вартий перегляду і залишає приємне враження. Не без розчарувань від завищених очікувань, куди ж без цього? Але з того, що глядачеві пропонує sci-fi на сьогодні, “Star Trek: Strange New Worlds” — це свіжий ковток адекватності і слабкий натяк на ті прекрасні часи в минулому, коли сонце світило яскравіше, трава була духмяніша, а наукова(!) фантастика створювалась для виховання поколінь науковців, дослідників, винахідників, творчих людей нестандартного мислення, які в майбутньому впроваджували інновації та створювали світ, у якому нам (не)пощастило жити.
Один мудрець якось сказав: “Все в цьому sci-fi відносно”. І якщо ми, старі діди, захочемо порівнювати умовно сучасний (після 2017 року) Star Trek із умовно класичними серіалами франшизи, то новостворені шедеври їм програЮть, бо і сонце, і трава і т.п… Але якщо розглянути “Strange New Worlds” і його умовно прямого конкурента “Discovery”, то “Нові дивні світи” — це свято, на яке ми вже давно заслужили. Адже перетерпіли (чи просто проігнорували) ту вже 4-сезонну квінтесенцію пропаганди збочень, популяризації девіацій та насаджування хворобливих трендів.
Для кращого розуміння про що йдеться в рецензії до перегляду рекомендуються документальні фільми “How William Shatner Changed the World” (2005) та “The Captains” (2011). Обидві стрічки з культовим і неперевершеним William Shatner у ролі ведучого.
Великим потужним плюсом “Star Trek: Strange New Worlds” є красива, якісна та естетично приваблива комп’ютерна графіка, якої так не вистачає створеній раніше науковій фантастиці із розвинутою інтелектуальною складовою. Особливістю 2-го сезону є те, що кожна із десятИ серій — це окремий жанр із властивими особливостями, від “екшену” до “хорору” чи навіть “мюзиклу”. Останній, до речі, виглядав дуже зайвим і недоречним до моменту, поки Spock не виконав пісню “I’m the X”, яка не втрачає популярності на відео-хостингах і до сьогодні. Ті дві хвилини спрямовують на глядача потік потужних емоції і не менш сильного болю, крізь призму акторської гри Ethan Peck на фоні драматичної мелодії. Після прослуховування є можливість задуматись чому Spock став таким, яким ми його знаємо і яким ним захоплювався доктор Sheldon Cooper. Він зіштовхнувся із проблемою, яка відома і стара, як Milla Jovovich без макіяжу. Але напіввулканець викликає співчуття, бо незаслужено отримав підступний удар у свою чи не єдину незахищену систему…
Слабким місцем “Star Trek: Strange New Worlds” був і залишається надпростий сценарій, без цікавих чи оригінальних поворотів сюжету. Просідає загальна ідея — месседж, який серіал несе спільноті шанувальників наукової(!) фантастики. Нові девайси, технології, природні явища — їх критично мало і вони не чіпляють струни тонко організованої наукової душі мрійників та людей, здатних подивитись на життя під іншим кутом. Виявляється, просто перенести “земні драми” до міжпланетного антуражу — цього недостатньо, щоб стати в один ряд із класичним sci-fi.
“Star Trek: Strange New Worlds” — це надія і віра у кращі часи для наукової(!) фантастики, яка буде надихати, стимулювати когнітивні здібності, розвивати креативне і критичне мислення, розширювати горизонти свідомості і примушувати задумуватись нові покоління глядачів.
