Чужі гроші / Other People's Money (1991)

Кіно не сподобалось, не зважаючи на атмосферу 80-х чи Danny DeVito чи Twin Towers… Для мене виявилось забагато дисонансів. Незрозумілий образ головної героїні: це і не сильна жінка, і не досвідчений юрист, а дивна плакса, яка намагається виглядати впевнено, при цьому зривається на сентиментальні істерики, і замість адвокатського професіоналізму постійно демонструє свою сексапільність та ноги в чорних панчохах… Неприродна романтична лінія: оскільки дуже кидається в очі різниця у віці та соціальній зрілості двох учасників і замість флірту це більше схоже на домагання до неповнолітніх.

Не знаюсь на ринках цінних паперів, але мене дивує, що досвідчені “власники” бізнесу допустили ситуацію, коли контрольний пакет акцій (50% + 1 акція) не перебуває у їхніх руках. Хоча варто відзначити сильний світоглядний месседж фільму. Він описує трансформаційні процеси в економіці: перехід від індустріального етапу (коли щось виробляли) до епохи процвітання нероб (менеджерів, консультантів, юристів, фінансистів та інших паразитів).

Хоча схоже, що зараз ми перебуваємо на порозі розвороту на 180 градусів і праця людей, які щось роблять, цінується все більше, у порівнянні із тими, хто до цього процесу присмоктався. Присутні також, на жаль риторичні, питання про співвідношення людського та комерційного, чи є у підприємництві якась додана вартість, окрім механічної суми ліквідних активів і чи є в юридичної особи душа, за яку її люблять.

Мораль в кіні також присутня: закон джунглів вічний, він такий же фундаментальний, як закон гравітації, адже “сильніший” знищуватиме “слабшого” завжди, і не тому що хоче, а тому що може. Обличчя Dean Jones мені нагадало, що завжди хотів подивитись фільм “The Ugly Dachshund” (1966), але з українським озвученням ніде його не знаходив.

Змусила ностальгійно посміхнутись поява в кадрі гелікоптера Bell 222, широко відомого для вузької аудиторії як “Airwolf”.