Гроші на молоко / Milk Money (1994)
Старе добре кіно. При чому “добре” в обох розуміннях: і якісне, і позитивне. У якому з різних точок зору висвітлено питання дорослішання дітей, сексуальної освіти та інтересу до інтимного життя. В кадрі ідилічна ідеальна одноповерхова Америка в передмісті. Коли в дитинстві по телевізору бачив рівно викошені газони, двори без парканів — думав, що це спеціально для кіна зробили, бо насправді такого не буває. У фільмі відчувається стиль 80-х, можливо тому що це ранні 90-ті, хоча такий поділ дуже умовний.
Зірковий акторський склад. Melanie Griffith на своєму місці: виглядає і поводить себе так, як і має бути. А ось побачити майора König в ролі люблячого батька, повернутого на природознавстві, багато чого варте. Сам Bret Stiles в якості “небезпечного” бандита, що для нього не вперше і судячи з подальших появ на екрані — не в останнє. Фільм наповнений гарним добрим гумором — декілька разів щиро посміявся від душі. Виявляється, це особливе вміння зняти кіно так, щоб воно було актуальним і для дітей, і для дорослих одночасно — кожен знайде щось для себе.
А дорослим, якщо відкинути наївність та романтику сюжету, тут є над чим задуматись: чи можна сприймати колишню працівницю індустрії задоволення як особистість, потенційну дружину, матір своїх дітей? що сАме доречно називати проституцією: коли за інтимні послуги вимагають фіксований тариф чи коли інтимом “дякують” за подарунки із логотипом надкушеного яблука? Переглядаючи фільм у дорослому віці, вже не так просто відповісти на питання чи варта оголена жінка того, щоб розбити молотком глиняну свинку з грошима…
Троє юних хлопців у великому американському місті тоді ще не знали, що питання “Як ми відрізнимо повій від усіх інших?” є вічним, фундаментальним і актуальним крізь простір, вік і час. І до тепер на нього немає кращої відповіді за їхню — “Треба питати”. Чисто по-людськи заздрю тим юнакам — жіночі груди я побачив значно пізніше за них, хоча правда і власні 100 баксів у мене з’явились теж… значно пізніше за них. Складається суб’єктивне враження, що деякі жанри кіно просто відмирають, їх більше не роблять, так сталось із “доброю комедією”. Бо то чи фільми стають злішими і людське суспільство агресивнішим, чи навпаки…
