Три мушкетери: Міледі / Les trois mousquetaires: Milady (2023)
При всій нелюбові до всього французького і фанатській підтримці британців у їхніх протистояннях, змушений визнати, що кіно про мушкетерів 2023 року вдалось. Взагалі, цей рік видався урожайним на фільми про них. Дві частини “The Three Musketeers - Part I: D’Artagnan” та “The Three Musketeers - Part II: Milady”, і ще якесь безглуздя “The Three Musketeers” теж 2023. Популярна франшиза — екранізація якої, думаю, не закінчиться ніколи. Після серіалу “The Musketeers” (2014-2016) минулорічні два повнометражні фільми продовжують свіжий сучасний погляд на пригоди мушкетерів. А при тотальній відсутності суто історичного пригодницького кіно — це виглядає непогано. Особисто для мене дефіцит даного жанру загострився після завершення серіалу Black Sails (2014-2017).
Перше, на що звертається увага при перегляді — практично винятково французький акторський склад. Навіть виникло враження, що його формували за національною ознакою. Серед четвірки мушкетерів найбільше яскравою індивідуальністю вирізняються d’Athos і Porthos. На роль Constance Bonacieux можна було знайти і яскравішу “сіру мишу”, хоча її Образ і поведінка в цілому межує з якоюсь недолугістю і відвертою безглуздістю. А Eva Green не може бути не яскравою ЩО б вона не одягала чи в яку роль не перевтілювалась, мабуть це називається харизма. Власне, з нею і пов’язане найголовніше драматичне питання сюжету: “Чи побачимо ми Еву Ґрін у костюмі Єви?”
Знято масштабно, красиво, хотілось би побільше бойової естетики, але і прийоми сучасного рукопашного бою у XVII століття вписались непогано. До відверто вузьких місць фільму варто віднести фехтувальну хореографію і корсет Еви Ґрін у печерній сцені. А найбільшим відкриттям другої частини для мене стало те, що є перша, і судячи з фіналу, буде ще й третя.
Мабуть, то моветон, чіплятись до якоїсь історичної достовірності реквізиту в подібних фільмах. Бо спочатку хотілось підняти питання моделі шпаги мушкетерів у французьких школах, а виявляється там такі проколи із вогнепальною зброєю, що ширина леза шпаги взагалі не проблема. Знавці кажуть, що очевидно в умовах бойових дій використовувалась саме важка “бойова шпага”, а не полегшений “міський варіант” по типу рапіри, до яких глядачі звикли з інших екранізацій. Тому мушкетери і фехтують чимось більш схожим на шаблю.
Якщо даний фільм порівнювати із найближчими конкурентами, яких практично немає в жанрі пригодницьке костюмоване історичне кіно, то “The Three Musketeers — Part X” цілком навіть життєздатна екранізація, яка ні на що не претендує, але виглядає дОрого і пафосно.
