Достукатися до небес / Knockin' on Heaven's Door (1997)

Ніколи не думав, що скажу так про німецьке кіно, але… Люди, це шедевр. Фільм про цінність життя, про цінності в житті, про першочергове і другорядне, про суттєве і несуттєве. Його треба дивитись і бачити: несамовите поєднання у неконтрольованих пропорціях безрозсудного гай-річівського криміналу, люк-бессонівської таксійної динаміки, форрест-гампівської дорослої наївності, роберт-земекісової душевної теплоти і гумору сорока відтінків чорного. І все це під ремікс U-Stay With Melina “I will survive”, який доречний, в тему, саме у такому аранжуванні.

Тут не соромно і сміятись як ненормальний, і плакати як дитина, і якщо все разом… У результаті, німці наздогнали скандинавів, які полюбляють зухвало зображати сарказм, іронію та гумор у питаннях життя і смерті. Більшість акторів має німецьке походження, а Til Schweiger, Jan Josef Liefers та Xenia Seeberg викликають захоплення своєю грою: мімікою, жестами, багатозначними поглядами. Загальний рівень німецькості знижують лише поліцейські “Ford Sierra”, природа Нідерландів та епізодична, але ключова поява Rutger Hauer.

“Knockin’ on Heaven’s Door” — фільм про знАчиме і безглУзде, а залишається тільки перше, коли часу мало. А мало його не лише у Martin Brest та Rudi Wurlitzer — у нас у всіх його не на багато більше. До перегляду обов’язково тим, хто має відношення до вищої нервової діяльності і тимчасового існування у нашій реальності. А хто кіна цього не розуміє — той і життя цього не усвідомлює.