Джо проти вулкану / Joe Versus the Volcano (1990)

Маловідомий і значною мірою недооцінений фільм у стилі недорогих комедій 80-х із молодими Tom Hanks та Meg Ryan. Його сюжет можна умовно розділити на дві частини: до і після потрапляння на острів. Перша, яка займає 2/3 хронометражу, радує глядача глибокими філософськими думками, комедійними моментами, неймовірною акторською грою, пейзажами NY та LA. Натомість друга — дещо зім’ята, в штучних декораціях, проста і місцями мультиплікаційно абсурдна. Склалось враження, що сцени на острові фільмувались, коли закінчувався бюджет і продюсери дихали в потилицю режисерам. Тому і розглядати стрічку пропонується з урахуванням цієї хронології.

Одразу кидається в очі магія фільмів 80-х: сірі кольори промислових об’єктів та інтер’єрів переходять у яскраву насичену картинку мегаполісів США. Музичний супровід різноплановий, доречний і створює настрій. Автомобілі — справжній дух епохи того часу і окремий елемент естетики в кадрі.

Фільм сповнений сарказму, іронії та місцями відвертого глузування із нашого звичного способу життя і популярних цінностей. Починаючи від того, як люди зомбовано йдуть на роботу вранці, до розмови Joe із своїм начальником, яка є квінтесенцією взаємин підлеглого і керівника в офісному середовищі. Зустрічаються також елементи неприхованого символізму: і епізод з ромашкою на асфальті, і споглядання гігантських догів на вулиці.

Найбільше багатство стрічки — це актори. Талант Tom Hanks видно неозброєним оком, який майстерно зображає поступове переродження свого героя: візуальне, психологічне і світоглядне. Його по-дитячому наївний вираз обличчя в поєднанні із словами, наповненими глибоким сенсом — схожий на фірмовий стиль актора у майбутньому. Зокрема, варта уваги думка: “Є двері, через які ти маєш пройти сам”.

Meg Ryan — представляє той своєрідний типаж жіночої вроди, коли привабливою є не досконала модельна антропометрія, а саме ледь вловима невимушена чарівність у всіх ракурсах і Образах. Її участь у фільмі особлива через те, що вона зіграла усі три(!) головні жіночі ролі. І в кожній з них була неперевершеною: чи то “сіра миша в офісі”, чи “руденьке зеленооке чудо”, чи “впевнена яскрава білявка”. Фрагмент із книги, зачитаний нею на яхті — це окремий шедевр абсурду, доведеного до досконалості, як з історичної, так і географічної точок зору. А ляп із сумкою, яку вона залишила посеред кімнати(!) і потім забрала біля дверей(!) — відомий навіть на IMDb.

Завершальна третина фільму з подіями на острові сповнена дешевої безглуздості, як наприклад, риболовля на яхті з гумовою акулою-молотом чи загальний план пластикового острову з вулканом. Тубільці теж показані без зайвої толерантності чи елементарної поваги — власне так, як їх завжди і бачили представники “західних цивілізацій”. Зйомки відбувались у NY, LA і на Гаваях, але побачити останні — на жаль, не вдалось навіть в “острівній” частині сюжету. Яка могла бути знятою набагато якісніше, як з точки зору декорацій так і емоційного навантаження. Але не склалось. Через що і фінал вийшов невиразним і трохи розчаровує своєю простотою.

• Приємно здивувало, що сцена на 1:11:46 дуже нагадує відомий епізод на “Titanic” (1997), до якого ще було довгих 7 років
• Не може не радувати і що координати 10°08’00.0"S 150°18’00.0"W це дійсно майже центр Тихого океану, неподалік від острову Бора-Бора

Фільм “Joe Versus the Volcano” (1990) є суто іронічно-комедійним, але переглядати краще у дорослому віці, щоб зрозуміти перші дві третини сюжету. Адже, на жаль, більшість людей починає усвідомлювати сенс життя і його безцінні миттєвості, осмислено сприймати ЩО першочергове, а ЩО другорядне, лише коли опиняється в такій ситуації, як герой Tom Hanks. Слоганом до фільму пропонується фраза: “Майже увесь світ перебуває у сплячці, лише кілька людей не спить, тому їх дивує усе на світі”.