Джеймс Мей Наша людина в Індії / James May Our man in India (2024)
Красиве, яскраве, позитивне шоу про подорож до Індії, з гарним гумором і харизматичним ведучим. Принципово відрізняється від попередніх поїздок даної серії сАме більш приязним ставленням James May до місцевих (не завжди зрозумілих йому) традицій та звичаїв. Без відвертого акценту на бідності та важкій праці багатьох верств населення в деяких регіонах. Кидається в очі прагнення британця прийняти культурні особливості Індії і підкреслити їхню самобутність, а тому цінність.
Практично завжди в кадрі яскрава насичена барвами картинка, яка вражає деталізацією і різноманіттям природного чи соціального середовища. Поєднання зйомок із дрона та камери з оглядом 360 градусів дає вичерпне уявлення про умови, в яких опинився James May, а вставки фрагментів в стилі “slow motion” чи прискореного запису забезпечують атмосферність відео. Хоча трохи бентежать моменти, коли ведучий несе в руці камеру, а її телескопічний штатив приховали засобами комп’ютерних технологій, і лише тінь на сорочці є свідченням його існування.
Майже все, показане під час цієї подорожі, може виглядати як справжнє земнЕ пекло для педантичних інтровертів… Але не варто забувати, що хаос — це часто просто по-іншому організований порядок, і Індія в чергове доводить це твердження.
Перегляд подібних фільмів дає можливість усвідомити якою важкою, практично завжди ручною, працею в небезпечних умовах створюються такі предмети загального вжитку, як шкіряні жіночі сумочки або чоловічі ремені для штанів… Це теж варто пам’ятати кожного разу, коли виникає бажання пожалітись на роботу в теплому сухому кабінеті серед чистих аркушів принтерного паперу.
Але не зважаючи на бідність, важку працю і, м’яко кажучи, непрості умови існування, помітна радість від життя в очах місцевих мешканців, позитив і якийсь може навіть оптимізм, при відсутності напружених озлоблених облич перехожих на вулицях, до яких ми вже так звикли…
Позитив — є ключовою категорією у серіалі, коли навіть James May докладає помітних зусиль, щоб згладити “гострі кути”, які мають місце в історії непростих стосунків Індії та Великої Британії, і які вириваються назовні мало чи не в кожному сюжеті — від колоніальної архітектури до агротехніки вирощування чаю. Важко приховувати, що весело спостерігати яким збентеженим виглядає британець, коли йому нагадують про колоніальний етап історії Індії під гнітом Сполученого Королівства, ніби як пояснення чому Британія стала Великою.
У будь-якому випадку James May цього разу висловив більше ентузіазму на святкуванні індійських свят, ніж на відповідних заходах в Японії та Італії разом узятих. Саме його англійський гумор і є окрасою сюжету, бо виглядає смішнішим ніж окремі репліки спеціально запрошеної професійної стендапо-комікологині, яка веселить всіх навколо лише коли сама довго і гучно сміється. Те, що говорить James May, варто слухати і чути, щоб не пропустити “на яких залізничних маршрутах Агата Крісті вбивала пасажирів” та коли “наступна зупинка 1937 рік”.
Протягом 3 серій James May буде:
- відвідувати приватні мануфактури
- соромитись під час стендап номерів
- запускати повітряних зміїв
- пробувати свої сили в народних ремеслах
- святкувати малозрозумілі йому свята
- шукати спокою і душевної рівноваги
- відриватись під індійський heavy metal
- давати гроші місцевому раджі
- куштувати страви індійської кухні
- грати в крикет
- кататись на елітному “Раджа-експресі”
- займатись йогою
- зніматись у комедійному серіалі
- дегустувати чай і пориватись долити в нього молока
- прикидатись розлюченим тигром у манграх
- красти мед у диких бджіл
і це ще далеко не повний перелік того, що виробляв інтелігентний британець на виході із власної зони комфорту.
Можна не сприймати індійську кухню, можна не любити James May, можна не хотіти поїхати в Індію, але побачити їхню чергову зустріч варто кожному, хто полюбляє нестандартні фільми про подорожі і цінує якісний інтелектуальний гумор.
Всі сезони “James May: Our man in…”:
