Гангстер / Hoodlum (1997)
“Hoodlum” — якісний і, в хорошому розумінні, середній фільм. Знятий в кінці 1990-х про боротьбу мафіозних угруповань у 1930-х, він міг би претендувати на “неонуар”, але для цього не вистачило напруженої пригніченої атмосфери, характерної для жанру. Тому перед нами звичайна “кримінальна драма” із гангстерськими мотивами. В якій у різних пропорціях змішано корупцію, жорстокість і сентиментальність. Стрічка не є чимось видатним чи епічним на зразок “Gangs of New York” (2002), але має власний шарм простої, майже прямолінійної, розповіді про боротьбу за сфери впливу трьох мафіозних структур у нью-йоркському Гарлемі.
З перших кадрів кидається в очі атмосфера епохи: автомобілі, одяг, предмети побуту, музика, танці — і все у світлі теплих “лампових” відтінків. Не може залишити байдужим асортимент вогнепальної зброї у власності кримінальних елементів: від револьверів всіх можливих модифікацій до славетного “Tommy gun”. Хоча подарунок Illinois Gordon в руці Bumpy Johnson виглядав якось недоречно тендітно. Створенню достовірної обстановки Гарлема 30-х років приділено багато уваги. Зйомки відбувались у Чикаго замість Нью-Йорку, але із залученням ресурсів Музею науки і промисловості. Нарядний інтер’єр деяких приміщень може спершу нагадувати рафінований нЕсмак, схожий на результат пограбування виставки антикваріату і французького будуару одночасно. Насправді, це характерний стиль оформлення багатих приміщень у деяких афроамериканських спільнот США.
В акторському складі вся увага прикута до блискучого трикутника Fishburne-Garcia-Roth і Vanessa Williams. Чоловіче тріо уособлює дуже різні типажі очільників гангстерських угруповань, але об’єднаних одним бажанням — грошей і влади. Lucky Luciano — інтелігент, аристократ з вишуканими манерами та дипломатичним стилем спілкування. Bumpy Johnson — виходець із самих низів суспільства, холоднокровний вбивця, але який пише вірші і грає в шахи. Dutch Schultz — мабуть чи не найбільш яскравий з них, одягнений як волоцюга, з манерами вуличної босОти і психопатичним виразом усміхненого обличчя. Варто віддати належне — Tim Roth душу вклав у свого персонажа. Беззаперечною зіркою жіночої частини акторського колективу є Vanessa Williams. І не дивно, адже це “Міс Америка 1984”, яка згодом втратила титул через фотографії в не дуже одягненому вигляді для журналу “Penthouse”.
А в цілому, “Hoodlum” це фільм про тотальну корупцію на всіх рівнях, продажних суддів і прокурорів, поліцію в кишені мафіозних кланів, вірність і зраду, а також динамічну рівновагу між державними структурами і кримінальними елементами, яка досягається киданням на шальки терезів пачок вічнозеленої американської валюти. А головний висновок після перегляду: “Влада у Гарлемі забезпечується підтримкою впливових союзників і тілами відданих друзів”. Але хіба тільки в Гарлемі?
Частина подій стрічки відбувається у нерозривному зв’язку із знаменитим “Cotton Club”, який інколи називають одним із місць зародження джазової музики, а також популяризації так званого “jungle style”, деякі елементи якого і можна побачити в “Hoodlum”.
Фінальні титри стверджують, що тріо головних босів мафії: Bumpy Johnson, Dutch Schultz та Lucky Luciano — були цілком реальними історичними особистостями, а деякі інші персонажі вигадані для більшого драматизму.
Сюжетний фінал виглядає неприродно простим, а окремі епізоди є надто затягнутими, що збільшує хронометраж до непристойних 2 год 10 хв. Адже в підсумку хотілось побачити щось дійсно епічне та вишукане, але переконливу перевагу інтелекту над грубою силою показати в кіно не так і просто. Але хіба тільки в кіно? Слоганом до фільму пропонуються слова капітана Foley, сказані Dutch Schultz: “Дешевих суддів не буває”.
