Зелені гектари / Green Acres (1965–1971)

Цього разу не звична розширена рецензія на маловідомий серіал “для шанувальників жанру”, а погляд очима дорослої людини на один з улюблених серіалів дитинства — “Green Acres”, глядачам ICTV відомий як “Зелені гектари”. Не втомлююсь дивуватись на скільки змінюється аспект* вражень та висновків під час перегляду одного й того ж твору в різному віці і при різному соціальному досвіді. “Green Acres” — це один з перших мегауспішних ситкомів телеканалу CBS. Фільми такого стилю і часу — це як живе вікно в історію, без спотворень, перекручувань, маніпуляцій та політичної кон'юнктури; вони показують “як було” максимально реалістично і достовірно.

Про що цей серіал?

• про життя, у різних його проявах: сім’ю, роботу, бізнес, дружбу, комерцію, громадянське суспільство і ще багато іншого;
• про гумор, який створений більше півстоліття тому і продовжує “працювати” зараз, не втративши своєї актуальності і гостроти;
• про фермерів, які в 1960-х роках говорять про страхування, рентабельність, інвестиції, дотації та науковий підхід до вирощування с/г культур; а ще виборність органів місцевого самоврядування, про те, що представник громади у конгресі — це той, кого вони наймають(!) для відстоювання їхніх інтересів.

Переглядаючи “Green Acres” сьогодні, неймовірно вражає побут жителів сільської місцевості США у 1960-х роках… Інколи складається враження, що деякі предмети потрапили в кадр з майбутнього: кулер з бачком для води, електричну вафельницю, електричну кавоварку, електричний тостер, автоматичну пральну машину, телевізор, електричний консервний ключ, електричний кухонний міксер, посудомийну машину, електричний доїльний апарат, електричний сепаратор для молока, чоловічу електробритву, автомагнітолу, кінопроектор, автономне водопостачання і ванну, степлер, поліетиленовий пакет для продуктів, електричний кухонний блендер, кондиціонери на стінах школи… А ніхто не підкаже які з цих предметів були в розпорядженні жителів сільської місцевості чи райцентру у 1965 році в космічній наддіржаві, яка декларувала “наздогнати і перегнати амеріку” чи “показати їй кузькіну мать”? Я запитував у очевидців…

Ще в “Зелених гектарах” класно пропрацьовані персонажі різних типажів: наївні міські ідеалісти, прагматично приземлені сільські жителі, геніально талановиті комерсанти, прибацані представники державних структур, ледачі криворукі робітники на всі руки… Актори серіалу, дехто з яких був народжений навіть у XIX столітті, вже не з нами, але по-моєму вони практично безсмертні і продовжують жити у досконало втілених ними Образах на кіноекрані.

Якщо заглибитись в біографії пари головних акторів, то вдасться з’ясувати що:

• Eddie Albert (у серіалі Олівер Дуглас) дійсно служив офіцером в армії — ВМС США, в розвідці та під час II Світової війни отримав бойові нагороди; знімався в декількох десятках фільмів та серіалів і удостоєний окремої зірки на Hollywood Walk of Fame; свої останні роки життя доживав на невеликій фермі через дорогу від пшеничного поля і вирощував органічні овочі
• Eva Gabor (у серіалі Ліза Дуглас) справді була однією з п’яти сестер угорського походження, мала п’ять офіційних шлюбів, останній з яких був із геєм; і похована на кладовищі Westwood Park Cemetery за декілька ярдів від Eddie Albert та своєї рідної племінниці Francesca Hilton (доньки Conrad Hilton — засновника відомої мережі готелів)…

Може через дитячу інфантильність, а може як засіб індивідуальної автогенної психотехніки я вірю, що всі персонажі не вигадані для телебачення, а продовжують жити десь в Хутервілі, вести справи на фермі “Зелені гектари” та відсмалювати по-новому щодня.