Подякуйте водієві / Don't Forget the Driver (2019)
“Don’t Forget the Driver” у вітчизняному перекладі більш відомий як “Подякуйте водієві”, серіал про водія екскурсійного автобуса британської глибинки та його оточення: родичів, колег, друзів, знайомих. Всього лише 6 півгодинних епізодів, але в них особлива місія… Даний серіал не дає якихось унікальних знань чи примушує розгадувати інтелектуальні загадки. Ні. Він бере впорядковану емоційну сферу людини з усталеними, роками відшліфованими реакціями на соціальні явища та об’єкти, і перемішує її, приносить хаос в порядок, примушує подивитись під іншим кутом, і після перегляду витиснути з глядача фразу “це все дуже неоднозначно”…
Якщо раніше я радив до перегляду, як правило, непопсОві маловідомі серіали з рубрики “не для всіх”, то даний мінісеріал від BBC TWO орієнтований на ще більш вузьку аудиторію…
Щоб виконати таку благородну місію, “Don’t Forget the Driver” побудований на контрастах відеоряду: в даний момент показують як пасажири в автобусі дружно співають веселу пісню “Соплі ламантина”, а через мить — вони вже стоять біля меморіального комплексу в Дюнкерку, схиливши голови вшановують загиблих.
Інший приклад: ми ніби як з великою повагою ставимось до людей з особливими потребами і у фб охоче поставимо вподобайку під постом про новенький пандус біля відділу субсидій в райцентрі… А щоб ото просто стати і поговорити про життя і погоду з підлітком, в якого ДЦП? Не відвернутись від людини із зігнутими в інший бік суглобами, а говорити з ним на рівних з щирою цікавістю до того, що він скаже?
Ще приклад: хіба хтось проти того, щоб створити місця довічного утримання домашніх тварин у притулках типу санаторії, де їх будуть доглядати, аж до кінця їхнього земного шляху? Та ні, всі за. Бо це гуманно. Але ж тільки лінивий не хоче визнати, що така економічна модель не життєздатна — віслючка ніхто не візьме з притулку до дому, і спонсори в чергу не стають щоб такі заклади профінансувати.
Впродовж епізодів серіалу постійно зустрічаються на диво доречні мовчазні паузи та іронічна напівпосмішка не зникає з обличчя, і все це під музику диско 80-х з магнітоли водія — в автобусі та гаражі. Під час перегляду зберігається відчуття що ЯК би уважно не дивився — ніби все одно щось упустив з того, що режисери хотіли сказати. Слоганом до серіалу я б запропонував фразу: “Вирішити складну проблему одним реченням може або невіглас, або популіст…”
Перефразовуючи слова класика (Л. Подерев’янського про купатись), “дивитись чи не дивитись?”, пропоную пройти тест: якщо Вас НЕ веселить і НЕ забавляє коли повний автобус британських пенсіонерів кричить у весь голос: “Ну що?! З’їздимо в Європу?”, то краще цей серіал пропустити. Ніхто нічого не втратить: ні ми, ні вони.
“Don’t Forget the Driver” нагороджений Venice TV Award (2019), може це і не дуже модний приз, але якщо серіалу щось дали, а не забрали — то мабуть щось в тому є…
