Король Артур / Arthur the King (2024)
“Arthur the King” залишає змішані враження. З одного боку — він дуже схожий на фільм “star vehicle” для підтримки популярності Mark Wahlberg, а також медійної колаборації із “Bear Grylls Survival Academy”. З іншого — не все так однозначно. Сюжет засновано на реальній історії, описаній в книзі-спогаді “Arthur — The Dog Who Crossed the Jungle to Find a Home” (2016), авторства шведського спортсмена Mikael Lindnord, яка мала місце у 2014 році. Фактично мова йде про екранізацію літературного твору, до якої долучився і сам автор, в рідкісному на сьогодні жанрі пригодницького кіно з елементами спортивної драми.
Багато для кого стане відкриттям існування такої спортивної дисципліни, як “пригодницька гонка” (adventure racing), але даний вид змагань є ключовим у сюжеті
Спроба створення пригодницького кіна в наші дні виглядає злегка слабкою і навряд чи зможе на довго захопити глядача. А хронометраж стрічки складає немалих 1 годину 47 хвилин, які щедро насичені затягнутими моментами та беззмістовними діалогами, інколи в істеричній інтонації. В той же час, невід’ємні атрибути нашого сучасного життя зустрічаються тут повсюдно. Це і соцмережі, які “вирішують” хто успішний, а хто ні, за кількістю вподобайок та репостів, і фраза “Твоя дружина на мене підписана” як серйозна шпилька в бік опонента. Вибиваються із стилістики трендів наших днів лише слова Charlie: “Люди прагнуть пускати коріння”, адже це твердження запізнилось років на 40. Але приємно здивувало використання кінематографічного прийому, коли життєві шляхи головних героїв показуються паралельно аж до моменту їх умовного “перетину”.
Історія про собак, які приєднуються до туристів на маршрутах — є цілком правдивою і досить відомою ситуацією. Тому, якщо відкинути епізоди підвищеного драматизму, в достовірності загальної ідеї сумнівів взагалі немає. Натомість, зав’язка сюжету є і бідною, і нерозумною одночасно, оскільки через абсолютно безглузді рішення Michael доводиться в подальшому робити вибір між метою змагань і людяністю. Спосіб мислення і система спортивних цінностей головного героя вражає своєю непрофесійністю у ставленні до змагального процесу — вона більше схожа на поведінку п'ятикласника, якому потрібно здобути авторитет серед однолітків за будь-яку ціну. В підсумку, за рівнем напруженості і пафосності фільм тяжіє більше до дешевої спортивної драми.
Зйомки відбувались у мальовничій Домініканській Республіці, тому картинка виглядає насиченою і справжньою, що є великою рідкістю в часи засилля комп’ютерної графіки
Мабуть чи не єдине, чим “Arthur the King” чіпляє глядача — це емоційна взаємодія між Michael та Arthur, яка демонструє той рівень сприйняття собаки, коли вона вже є не ресурсом, засобом чи набридливим поїдачем м’ясних кульок, а істотою із свідомістю, розвинутим мисленням, емоціями і почуттями. Саме тоді звичайний песик стає другом, компаньйоном і без перебільшення — п’ятим учасником команди Michael Lindnord. Як і було сказано в момент головного драматичного вибору: “Він — один з нас”. І цього достатньо, щоб продовжити життя, усвідомлюючи себе Людиною.
Перед фінальними титрами не варто пропускати нарізку фотографій із справжнім Mikael Lindnord (не Mark Wahlberg) та його песиком Arthur, на основі пригод яких була написана книга, яка і стала підґрунтям даного фільму.
При дуже простому затягнутому сюжеті “Arthur the King” відгукнеться в серцях тих, хто крокує по житті разом із чотирилапими. А якщо ви байдужі до собак, то ні правдива історія про бездомного песика, ні навіть голос Bear Grylls десь за кадром вас не схвилюють. Це фільм про людяність, доброту і правильні цінності, який підводить до думки, що собаки в нашому житті випадково не з'являються.
