Аеропорт 77 / Airport 77 (1977)
Просте і прямолінійне кіно 70-х для невибагливих глядачів, яке умовно можна віднести до категорії фільмів-катастроф завдяки літаку, який впав у море. Не виключено, що “Airport ‘77” (1977) не викликає захоплення саме тому, що це вже третя стрічка із серії, заснованої на оригінальному фільмі Airport (1970), а сиквел дуже рідко буває кращим за першоджерело.
Літературною основою оригінального фільму “Airport” (1970) був однойменний роман-бестселер авторства Arthur Hailey опублікований у 1968 році
70-ті — це той період в кінематографі, коли можна побачити дивне поєднання примітивних дешевих декорацій із дорогими натурними зйомками. Так і вийшло з “Airport ‘77” — при всій ефектності операторської роботи з гелікоптерів над сушею і морем, окремі епізоди з головним літаком (Boeing 747) виглядають на стільки жахливо, що пласкі картонні хмари створюють враження малобюджетної вистави у середній загальноосвітній школі. До мінусів варто віднести також і те, що більшу частина хронометражу займають події якщо не в салоні літака, то вночі і відчуття “студійності” зйомки не покидає аж до ефектного кульмінаційного моменту із масштабним залученням ВМС США.
Акторський склад представлений маловідомими широкій аудиторії акторами і навіть впродовж фільму мало хто з них запам’ятовується чи справляє якесь особливе враження. Хоча цікаво спостерігати, коли всі персонажі зображені “нормальними” людьми, які не виділяються величезними стероїдними біцепсами чи надмірними радіусами інших елементів зовнішності. Тобто, в кадрі — пересічні звичайні люди, які потрапили у незвичайні умови. Через особливість зйомки того часу (можливо через плівку) виникає ефект ледь помітних червонуватих відтінків, які добре видно на обличчях головних героїв.
Сьогодні вже такі фільми навряд чи захоплюють увагу глядача з перших секунд, потрібний певний час для занурення в атмосферу і адаптації до відносно повільного плину подій. Візуальні ефекти досить слабкі і повірити в реальність того, що відбувається, непросто. Як вже згадувалось, все, що пов’язане з головним літаком — бутафорне, натомість все, що стосується гелікоптерів і човнів ВМС США — справжнє. Власне, про це і сказано перед фінальними титрами. Драматизму сюжету явно не достатньо, щоб тримати сучасного глядача в напрузі, адже деякі епізоди невиправдано затягнуті, а емоційні моменти більше тяжіють до театральності ніж до реальності.
Якщо розглядати “Airport ‘77” як рекламу берегової охорони і ВМС США — то фільм повною мірою виправдовує очікування і дає віру платнику податків у порятунок як на воді, так і під нею. У всьому ж іншому — стрічка викликає інтерес мабуть більше з історичної точки зору на кінематограф, ніж як динамічний фільм-катастрофа. Адже майже дві години хронометражу — це забагато для звичайного процесуального сюжету про порятунок пасажирів затонулого літака. В підсумку, “Airport ‘77” є не культовою кінокласикою на всі часи, а просто посереднім фільмом 1977 року, який продовжує популярну на той час серію.
