Жанр фільму залежить від віку глядача… Коли його дивився підлітком — це була класна комедія в стилі 90-х з відповідними акторами. Бо мене веселило і забавляло як хтось падав і светром витирав блювотиння. А коли переглядаю в старшому віці — це вже сімейна драма. Бо важко дивитись на сварки подружньої пари середнього віку, приниження учнів у школі чи несправедливість до найменшої дитини в родині… Це фільм про те, що велика сім’я і велика кар’єра речі не сумісні та про те, що власне щастя і успішна кар’єра — речі не тотожні.

Люблю такі фільми. Навіть не знаю чому. Мабуть тому, що вони нагадують дитинство. Тут все є: красиві актори (Rhona Mitra, Robert Knepper), море техніки (військові автомобілі, мотоцикли, катери, гелікоптери) та різної зброї (шаблі, арбалети, луки, пістолети, автомати, гранатомети), бойова хореографія, чудові таїландські пейзажі, пафосні розмови про те чи є в нас вибір, шляхетні вчинки, романтичні почуття… І все це разом і практично одночасно. Логіці чи раціональності тут не місце — це бойовик 80-х, красиво знятий у 2016 році, в дусі того часу та якості інформаційного продукту, готового до споживання відповідною цільовою аудиторією.

Чудовий пригодницький комедійний бойовик, багато для кого він вже став класикою, особливо якщо асоціюється із дитинством, а обличчя головних героїв такі рідні і знайомі. Натуральна природа, автомобілі, мотоцикли, літаки, гелікоптери, погоні і перестрілки — повний комплект, а також крутий Mel Gibson і чарівна Goldie Hawn. І хто скаже, що вона на 11 років від нього старша? Переглядав з постійною посмішкою на обличчі, а після залишається приємне ностальгійне враження.

Той випадок, коли комедійно-пародійний фільм знято для того, щоб прославити і віддати шану частині кінематографу, на яку власне і робилась пародія. Геніально змонтовано фрагменти стрічок 40-х років із сучасними чорно-білими кадрами, де просто видає феєрію Steve Martin та сяє Rachel Ward, створюючи нову історію. Обіграно всі можливі штампи і кліше фільмів жанру нуар з капелюхами, шпигунами, роздумами головного героя в автомобілях. Захоплення викликають як окремі цитати, такі як “Брентвуд Рум — це місце, де багаті жінки зустрічаються з багатими чоловіками, щоб зробити багатих дітей”, а також акторська гра Steve Martin: коли він багатозначно подивляється на слоновий бивень чи безкінечно насипає каву у посудину.

Неймовірно занудне і безглузде кіно, під час перегляду склалось враження, що хронометраж більше 2 годин… Мені так і не вдалось зрозуміти для чого його знімали і який основний “месседж” глядачеві. Воно ніби покликане розповідати історію про те, як сер Джеймс Брук став першим білим раджею держави Сараваку на острові Борнео… Але вся картина виглядає неоднорідною і непослідовною… Серед небагатьох позитивних моментів: гарні тропічні пейзажі Малайзії та можливість побачити єпископа Heahmund з Eleanor Guthrie в одному кадрі.