“A Dog’s Breakfast” — цікавий як фільм. Тобто, це не цікавий фільм, а твір цікавий як фільм — з точки зору хто і за яких обставин його створив. Стрічка одразу привертає увагу та інтригує шанувальників кінематографічного всесвіту “Stargate” режисерсько-акторським складом. Адже його автором виступив сам David Hewlett — він же доктор Rodney McKay з “Stargate: Atlantis” (2004-2009) і тому “A Dog’s Breakfast” став його творчим дебютом. Під час перегляду складалось враження, що це акторський склад “Зоряної Брами” занудьгував між сезонами і вирішили зустрітись, щоб на швидку руку щось зняти із мінімальним бюджетом та вільним обладнанням.

Красиве, позитивне і добре у всіх розуміннях кіно з багатьма сенсами. “The Big Year” — фільм про пошук істинних цінностей у житті і про шляхи їх усвідомлення на прикладі пригод трьох дуже різних героїв, об’єднаних екзотичним американським конкурсом спостереження за птахами — “Великий рік”. Азартна гонитва за представниками орнітофауни на фоні епічних пейзажів Британської Колумбії — як образ абстрактної заповітної мрії, нав’язливої ідеї, яка для когось є засобом самоствердження, для когось спортивним інтересом, а для когось — сенсом всього життя.

Дуже посереднє кіно з невиправдано довгим хронометражем. У фільмі намагались торкнутись тематики такого широкого спектру, що він врешті-решт втратив основний акцент. З одного боку показано типове офісне життя і взаємодію між співробітниками у корпоративному стійлі — через інтриги, плітки, брехню, поділ на соціальні мікрогрупи, маніпуляції мотивацією підлеглих і ще багато чого. З іншого — почали заглиблюватись в тему ролі чоловіка і жінки на роботі та в сім’ї, намагаючись розв’язати проблему сексуальних домагань.

Про такі фільми кажуть — концентрована якість у всіх своїх проявах і в якій прекрасно практично все. Саме подібні стрічки об’єднують глядачів у “Клюб шанувальників кінематографу 90-х” міцніше ніж членський квиток, виписаний від руки Val Kilmer на спині у Tom Cruise. “A Perfect Murder” — психологічний трилер з елементами детективу, атмосферний фільм, покликаний занурюватись в настрій і повільно смакувати. Важка, гнітюча обстановка, напруга, яка тримає увагу глядача і з якої не хочеться виходити в очікуванні кульмінації сюжету.

Мотивацією до перегляду нефранцузького фільму “The Fall of the American Empire”, в якому всі говорять французькою — може бути новий глядацький досвід, оскільки кіно зняте дещо по-іншому, на відміну від голлівудських стрічок: починаючи від операторської роботи до кольорової гами та специфічного неспішного музичного супроводу. Задає правильний тон геніальний діалог в кафе на початку — про шкоду непересічного розуму та освіченості на шляху до багатства. Де кожний приклад чи висновок логічно обґрунтований, аргументовано відповісти на який, не так вже просто.