Дуже специфічний фільм у стилі 70-х років, хоча з огляду на те, що він є екранізацією новели, більше схожий на театральну п’єсу. За перші 20хв перегляду складається враження, що це не нові сусіди дивні, а абсолютно всі персонажі божевільні на всю голову, і таке враження зберігається до фінальних титрів. Це зовсім не діалогове кіно, на першому місці — гра акторів, яка є просто блискучою, хоча часто взагалі мовчазною. До плюсів варто віднести класний музичний супровід, і то не дивно, це ж сам — Bill Conti.

Цікавий в багатьох аспектах фільм. Країни походження США та Велика Британія, але до типової голлівудської стилістики дана стрічка не має жодного відношення. Перед глядачем справжнє європейське кіно, створене європейським режисером Anton Corbijn з переважно європейським акторським складом. Перше, що на цьому акцентує увагу — пара кілерів, які приїхали на сімейному Volvo універсалі. Початок фільму стрімкий і динамічний (перші 4хв), а потім режисер прийняв седативний засіб і головний герой вирушив на пошуки стану “dolce vita” неподалік від масиву Абруццо.

Без перебільшення — кіно дуже просте, мабуть чи не єдиним, що привертає до нього увагу це припис “на основі реальних подій”. Хоча, якщо почитати критиків, то і від реальних подій там лише ідея. Не зважаючи на це, фільм входить до переліку, який називається “про розумних”. Людське суспільство так влаштовано, що подібним людям приділяється не так багато уваги і популяризація тих, хто розумніший за інших чи краще навчається — невдячна справа з комерційної точки зору масової культури.

Якщо жанр “серйозна комедія” не існує, то його варто було б вигадати, щоб класифікувати подібні фільми. Його сприйняття значною мірою залежить від контексту. У 2016 році було весело і цікаво спостерігати за двома друзями, які намагались нашвидкоруч підняти великі гроші за рахунок сіреньких схем із закупівлями зброї для Пентагону. Але у 2022 це вже сприймається як пояснення роботи логістичних ланцюжків, підрядників, дії ембарго та можливості скомбінувати з цього успішну схему продажу-перепродажу озброєнь практично з будь-якої однієї країни у будь-яку іншу.

Просте, легке, наївне і місцями занадто позитивне кіно. Основна ідея якого в тому, щоб не змішувати “прошарки суспільства”, які належать різним “світАм”. У те, що фільм було знято в 2000 році повірити непросто, оскільки музичний супровід у стилі 70-х та великі квадратні седани 80-х створюють атмосферу минулих епох. І тільки “Glock-17” в руках полісмена вказує на більш сучасний хроноінтервал. Впродовж усього фільму злегка напружують багатослівні сімейні діалоги між Ray та Frenchy, яким приділяється не заслужено багато уваги.