Фільм не зайшов. Перший адекватний жарт зустрівся на 33 хвилині — про тютюнові компанії, а ось бридких епізодів вистачало… Далі перегляд продовжив винятково в очікуванні Vanessa Angel. Чомусь не подобається мені коли предметом жартів стають особливості людей з особливими потребами чи натякають на жорстоке поводження з тваринами. Більш-менш гумор почав спостерігатись вже після 40-ої хвилини, але він все одно в стилі “Dumb and Dumber” (1994).
Після перегляду виникла думка: це ж треба було спробувати зробити спортивну драму із такого занудства як боулінг… Так само, як і у випадку з For Richer or Poorer (1997) перед фільмом бажано ознайомитись з інформацією про спільноту амішів, тоді багато що буде зрозумілішим.
Дуже легкий простий веселий фільм з красивою картинкою. Зрозуміло, що коли ми бачимо в описі кіна слова “Guy Ritchie” та “Jason Statham” то традиційно очікуємо щось на зразок світової кінокласики як “Snatch” (2000) чи “Lock, Stock and Two Smoking Barrels” (1998)… Але подібні фільми знімають раз в десятиліття або ще рідше. Навіть подальші “Revolver” (2005) та “The Gentlemen” (2019) відрізняються від них не кращим чином: перший — перевантаженістю філософії подвійних сенсів, а другий — відвертою лайтОвістю.
Чудова комедія 80-х з класними акторами. Радісні обличчя Dan Aykroyd та John Candy просто дивляться з дитинства і вже від цього стає веселіше. Тут є все, що потрібно: натурні зйомки справжньої природи, сімейні стосунки, романтичні почуття, правильні цінності і гумор, якісний добрий гумор, який запам’ятовується.
За цим всім не варто забувати про ненав’язливо підняті серйозні питання: азартно заробляти великі гроші чи жити в своє задоволення розміреним стабільним життям? Мати батька всесильного супермена чи того, хто любить своїх дітей і з яким вони можуть поділитись найпотаємнішими думками?
Ніколи не думав, що скажу так про німецьке кіно, але… Люди, це шедевр. Фільм про цінність життя, про цінності в житті, про першочергове і другорядне, про суттєве і несуттєве. Його треба дивитись і бачити: несамовите поєднання у неконтрольованих пропорціях безрозсудного гай-річівського криміналу, люк-бессонівської таксійної динаміки, форрест-гампівської дорослої наївності, роберт-земекісової душевної теплоти і гумору сорока відтінків чорного. І все це під ремікс U-Stay With Melina “I will survive”, який доречний, в тему, саме у такому аранжуванні.
Під час перегляду у глядачів певної вікової категорії виникає відчуття, що ідея фільму про конфлікт міських жителів і провінційної глибинки дуже не нова… І вони вже щось подібне бачили в культовому Green Acres (1965-1971). При чому, цьому сприяє одразу декілька моментів: мелодія на 0:02:40 та 1:22:40, проблеми із телефоном та телефонною компанією, пафосні розмови про перших поселенців у США…
У будь-якому випадку режисерам гарно вдалось обіграти ідею, що сільська місцевість — це держава в державі із власними законами, які суттєво відрізняються від міських.
