Класний, якісний фільм свого часу, який не потребує представлення, рецензії чи тим більше аналізу, але засилля негативних коментарів спонукає відновити баланс у Всесвіті. Перед нами представник “золотої доби” пригодницьких комедійних бойовиків 80-х, який і сьогодні дивиться легко і виглядає достойно, що можна сказати далеко не про кожного його однолітка. Все тут є: динаміка, пригоди, авантюризм, гумор, вибухи, літаки, гелікоптери, знАні актори та неполіткоректні жарти про расові стереотипи — це old school movie.
Причиною перегляду був зірковий акторський склад: Kim Basinger, Uma Thurman, Richard Gere і обов’язковий хештег #EricRobertsТакийМолодий. Поява Kim Basinger та Uma Thurman в одному фільмі — це і злочин, і подарунок одночасно. Грають ці актори на рівні, який відповідає їхнім іменам — чого лише варта “розмова очима” на 47:50 та 2:00:50. Чоловік, у віці головного героя, має добре затямити просте відоме правило: якщо до Вас проявляє інтерес жінка зовнішності Kim Basinger, то в голові мають автоматично звучати слова: “Run Forrest, run!
Старе добре кіно. При чому “добре” в обох розуміннях: і якісне, і позитивне. У якому з різних точок зору висвітлено питання дорослішання дітей, сексуальної освіти та інтересу до інтимного життя. В кадрі ідилічна ідеальна одноповерхова Америка в передмісті. Коли в дитинстві по телевізору бачив рівно викошені газони, двори без парканів — думав, що це спеціально для кіна зробили, бо насправді такого не буває. У фільмі відчувається стиль 80-х, можливо тому що це ранні 90-ті, хоча такий поділ дуже умовний.
Причиною перегляду був акторський склад, представлений вже культовими персонами. Власне, після перегляду додаткової мотивації знайти не вдалось. І справді, рідко коли можна побачити Goldie Hawn, Kurt Russell, Ed Harris та Fred Ward разом. Та навіть слизький Murdock із “Rambo II” теж тут. Ніколи б не впізнав Christine Lahti у The Blacklist. Великим плюсом є атмосфера епохи, в якій розгортаються події, створена завдяки увазі до деталей в інтер’єрах та автомобілям на вулицях.
Кіно не сподобалось, не зважаючи на атмосферу 80-х чи Danny DeVito чи Twin Towers… Для мене виявилось забагато дисонансів. Незрозумілий образ головної героїні: це і не сильна жінка, і не досвідчений юрист, а дивна плакса, яка намагається виглядати впевнено, при цьому зривається на сентиментальні істерики, і замість адвокатського професіоналізму постійно демонструє свою сексапільність та ноги в чорних панчохах… Неприродна романтична лінія: оскільки дуже кидається в очі різниця у віці та соціальній зрілості двох учасників і замість флірту це більше схоже на домагання до неповнолітніх.
