Черговий шедевр від James May. Дороге, яскраве і затратне шоу. Хочеться того чи ні, але навіть підсвідомо ми будемо порівнювати цей сезон із попереднім — і на мою суб’єктивну думку, він значно перевершує японську поїздку за настроєм та переліком відвіданих досить непересічних “нетуристських” об’єктів. Варто мати на увазі, що це не тревел-блог, а знову “зовсім інша історія”. В центрі сюжету аж ніяк не Італія, як країна чи аттрактивний об’єкт, у фокусі камери — сАме James May та його сприйняття Італії з італійцями.
Третім і заключним у марафоні нетипово прибацаного британського кіно буде серіал “Brassic” (2019). Це розкішна кримінальна комедія тривалістю на даний час 3 повних сезони — у тих самих локаціях (сонної британської глибинки) з такими самими неблагополучними персонажами (молодими людьми, в яких постійно немає нормальної роботи і грошей — звідки і назва серіалу). З перших кадрів кожного епізоду глядач занурюється в невимушену, веселу атмосферу, яка створюється репліками головних героїв та “пАбною” музикою в якості саундтреку.
Другим у марафоні нетипово прибацаного британського кіно буде серіал “The Young Offenders” (2018). Виробництва знову ж таки BBC. Номінально заявлений жанр “комедія”, але насправді це більше соціальна драма, де гумор викликає іронічну напівпосмішку і непрості думки. Серіал пропонує глядачеві чергову порцію правди життя, не прикрашеної, не глянцевої і не гламурної, а такої як вона є. Цього разу фільм не “дуже британський”: зйомки відбувались в тому ж самому місці, про яке йдеться в сюжеті — місто Cork на півдні Ірландії і не тієї, що Belfast, а тієї що Dublin.
Три середи до Нового Року — саме час для марафону нетипово прибацаного британського кіно. Серія з оглядів трьох фільмів, зміст та режисерський задум яких, не повною мірою доступний для широкої аудиторії. І першим з трьох буде “This Country” (2017-2020). Це той випадок, коли BBC зняла псевдодокументальний телевізійний серіал про те, як BBC знімає документальний серіал про непросте життя британських підлітків. Коли у класичній сільській глибинці, із будинками критими черепицею, вулицями вимощеними бруківкою та парканами зі сухої кам’яної кладки намагаються якось жити сучасні молоді люди, які з різних причин не виїхали до Лондона вчитись чи до Манчестера працювати…
Типовий представник жанру “скандинавський детектив”, холодний, розмірений, тягучий і місцями похмурий — “Wisting” (2019). Фільм знято на основі творів Jørn Horst (не читав, але схвалюю). У центрі сюжету — пошуки американського(!) серійного вбивці, який вирішив сховатись від ФБР у норвезькій глибинці в районі міста Ларвік. Якщо хтось очікує, що ланцюжки подій та лінії причинно-наслідкових зв’язків максимально заплутані і є практично не прогнозованими — то він не буде розчарованим. Тому щоб не загубитись і належним чином оцінити павутиння режисерських задумів варто запам’ятовувати (чи записувати) імена і прізвища головних героїв.
