Серіал непростий для перегляду першочергово тим, що в ньому багато сварок, криків, негативу між людьми, хоча в цілому головні герої люблять один одного, хоч і в дуже своєрідний спосіб. І тільки шалене засилля ненормативної лексики трохи знімає загальну напругу. Картинка на екрані естетикою не вражає і відеоряд побудований на контрастах між хмарочосами Чикаго з його Willis Tower (в роки моєї молодості Sears Tower) та тим дном, де мешкають співробітники ресторану “Beef”.
Всі фільми франшизи “Department Q” варті уваги та знайдуть свого глядача. Треба лише мати на увазі, що це не продукт масової культури — це для поціновувачів чогось на зразок “скандинавського нуару” з усіма характерними ознаками: тягучою моторошною атмосферою, холодною палітрою кольорів та акторами з мінімумом емоцій на обличчі. Як правило, подібні фільми дивляться не для того, щоб дізнатись умовно “хто вбивця”, а для занурення у відповідний настрій. Безмежна вдячність за можливість переглянути ці фільми українською, бо я у свій час дивився їх мовою оригіналу (данською) з англійськими субтитрами — і нікому того досвіду не бажаю…
Просто це Rowan Atkinson і цим все сказано. Мінімум діалогів, максимум містера Біна, міміка обличчя та мова тіла якого просто феноменальна, як і завжди. А людині між іншим 67 рочків… За основу сюжету взято пригоди Тома та Джері, де діють правила: “Якщо щось може впасти і розбитись — то воно впаде і розіб’ється” і “Якщо щось може піти не так — то воно піде”. Більшість інформації до глядача доноситься через візуальний ряд тому під час перегляду бажано не кліпати очима зайвий раз.
Творчість Holy Trinity of Top Gear представляти чи рекламувати немає жодної потреби, вони сформували окремий пласт культури, світового медіа надбання, який а ні затьмарити, ні повторити нікому не дано. Їхня історія вже давно не про автомобілі чи двигуни, вона про дружбу — справжню чоловічу дружбу, яка триває крізь час, континенти, контракти, рейтинги, скандали, BBC та Amazon, впродовж усіх минулих 20 років.
Кожен з цього тріо вже має власні проекти і медіа-продукти, які по-своєму класні, але коли хлопці збираються разом — ефект синергії стає ефективним, як ніколи за інших обставин.
Черговий шедевр від James May. Дороге, яскраве і затратне шоу. Хочеться того чи ні, але навіть підсвідомо ми будемо порівнювати цей сезон із попереднім — і на мою суб’єктивну думку, він значно перевершує японську поїздку за настроєм та переліком відвіданих досить непересічних “нетуристських” об’єктів. Варто мати на увазі, що це не тревел-блог, а знову “зовсім інша історія”. В центрі сюжету аж ніяк не Італія, як країна чи аттрактивний об’єкт, у фокусі камери — сАме James May та його сприйняття Італії з італійцями.
