Стрічка дещо в незвичному для шанувальників американського чи англійського кіно стилі. Що в ній є? Однозначно дух пригоди, дитяча наївність, трішки екшену, чудові новозеландські пейзажі із насиченим яскравим зеленим кольором. На поверхні — фільм для вечірнього сімейного перегляду, якщо дивитись глибше — філософський роздум про особистісний вибір свого шляху та способу життя, втрату близьких та про велику кількість анкет, що доводиться заповнювати.
Для малобюджетного фільму більш-менш прийнятно. При тому, що головних дійових осіб всього набирається 7 чоловік. Якщо “проникнутись” то події розгортаються ніби і цікаво, але дуже кидається в очі, що це все знято за невеликі гроші, а головні персонажі постійно шукають собі проблем і якомога більше ускладнюють і так не прості ситуації; також багато всього нелогічного відбувається — когось бездумно вбивають, а з кимось філософствують “про життя” по 15 хвилин, а потім б’ють по обличчі.
Фільм залишив дивне враження повної відсутності зв’язку подій з реальним світом (можливо тому що він виробництва 2004, а подивився його в 2017). Все виглядає настільки наївно та надумано… Групою працівників нафтової свердловини(!) в пустелі(!) з уламків(!) великого літака побудувати менший — сприймається як малобюджетна драма або великобюджетний арт-хаус.
Фільм цілком придатний для перегляду. Звичайно, навряд чи коректно порівнювати його з класичним шедевром 24-річної давнини — Sniper (1993). Драматизм не той, але все досить ефектно виглядає, зброя стає потужнішою, а кулі розумнішими. Приємно побачити акторів з яких історія почалась. Трішки не вистачило власне людської снайперської майстерності, а було більше технологій.
