Про такий фільм не зможу сказати: хороший він чи поганий. Це класика світового кінематографу, яка займає своє заслужене місце серед кращих стрічок про Дикий Захід. Перше, що вражає — скільки зусиль було вкладено в фільм, багато натурних зйомок (принаймні там, де крупні плани), коні, люди, зброя і т.п. І це в далекому 1969 році. Звичайно, коли дивитись по “кольоровому телевізорі”, який ще й не “сніжить”, стає багато що помітно: візуальні ефекти м’яко кажучи інколи виглядають не кращим чином: гіпсові скелі, пластилінові(?
Пройшла година після перегляду — так одразу і не згадаєш про що фільм… Особисто мене вразила і захопила сама ідея “пересувного автономного міста”. Чомусь ніколи про таке і не задумувався — а тут так яскраво реалізували. Взагалі комп’ютерна графіка заслуговує найвищих похвал: дуууже круто знято (намальовано). Одразу в очі кидається висока деталізація зображення: на постапокаліптичних машинах дуже багато запчастин і мотлоху — і він відрисований (накреслений) до дрібниць. Приємно дивитись. Також, класно зображена повітряна гавань.
Мені фільм сподобався. Хотів побачити красиву казку з гумором — і побачив її! На мою думку, тут все як має бути в супергеройському коміксі: весело, динамічно, розважально. Просто розкішна комп’ютерна графіка: вражає масштабністю та винятковою деталізацією. Дивитись потрібно в гарній якості, бажано на великому екрані, інакше важко буде оцінити картинку. За кадром також сучасні і доречні саундтреки. Важко точно визначити на яку вікову категорію фільм орієнтовано — скоріше всього від маленьких до великих, кожен при бажанні може щось почерпнути для себе.
У визначенні жанру фільму я б обмежився термінами “романтичний, кримінальний”, мені не вдалось побачити ознаки трилеру чи бойовику в класичному розумінні 80-х років. Фільм довгий, місцями передбачуваний, але це не має ніякого значення — бо в кадрі Michelle Pfeiffer, Mel Gibson та Kurt Russell. Під час перегляду ловив себе на думці, що мені сюжет не дуже принциповий, головне щоб якомога довше споглядати цих людей. Їхні обличчя ніби дивляться на тебе з дитинства і чомусь здаються якимись близькими.
В дитинстві не дивився. Вирішив переглянути вже в дорослому віці для розширення глядацького досвіду, орієнтувався на схвальні відгуки і те, що цей фільм вважають кінокласикою. І якщо чесно зізнатись — особливого захвату стрічка не викликала. Так — комедійно, так — багато всього безглуздого і абсурдного відбувається в ході сюжету, але так щоб гумор метав іскри, то мабуть ні. Чомусь не смішно коли хтось падає чи щось розбивається… Вже зараз примітивно виглядає прийом коли герої сидять в нерухомому автомобілі, а за вікном в цей час показують кіно як вони “ніби їдуть”.
