Рецензія на “Sgt. Bilko” для мене, це майже те саме, що і екранізація “Дюни” Френка Герберта для Denis Villeneuve. Бо це американська класика “золотого періоду” — кінематографу 90-х; фільм дитинства і юності; смішна комедія з улюбленим актором; історія, значно ближча до правди ніж до вигадки; фундаментальний твір, який вимагає уважного і трепетного ставлення у кожному своєму прояві.
Враження від перегляду дуже відрізняються залежно від соціального досвіду глядача: якщо в дитинстві веселив момент коли на танку паркувались біля готелю “The Mirage” в Las Vegas, то зараз вже (не)смішно, коли за гроші на розробку танків купуються покерні столи…
Оскільки так багато позитивних відгуків про цей шедевральний “вестерн” написано, що просто гріх не піти проти течії. Як на мене, вибір на головну роль Sharon Stone був дуууже вдалим і так само невипадковим, хоча б тому, що одну із співпродюсерологинь випадково теж звуть Sharon Stone. Під час перегляду ніяк не міг збагнути ЩО це за жанр і щиро відмовлявся вірити, що вестерн. Бо з одного боку: всі в красивих “ковбойських” капелюхах; із гарними бляхами на поясах; револьверами по боках; щось міцне пристрасно п’ють, розливаючи його на сорочку; щось рідке красиво спльовують собі під ноги…
Не зрозумілий мені фільм. Мабуть, то страшно і соромно зізнаватись публічно, що кіно, у якого “83 нагороди, 36 номінацій” і рейтинг 8.2, в мене не викликає захвату. Після перегляду залишаються дуже змішані почуття. З одного боку такі речі як акторська гра (особливо Javier Bardem та Tommy Lee Jones), операторська робота (загальні плани і детальні кадри з фрагментами облич), атмосферність (гнітюча тиша на фоні моторошних подій), добре продумані харизматичні Образи головних героїв — не можуть не вражати.
Якісний, продуманий фільм з гумором і багаторівневим сенсом, створений у період “золотої доби американського кінематографу”. Якщо жанр “розумна комедія” не існує, то для даної стрічки його варто придумати. Переглядав не один раз щоб насолодитись улюбленими моментами, звернути увагу на чергові малопомітні дрібниці і отримати задоволення від кіна, яке вже так знімати не будуть. Блискучий акторський склад, який сьогодні можна впевнено назвати культовим. Професіонали, з відомими іменами, грають так, що їх майстерність перевтілення викликає місцями німий захват.
Дуже непоганий і значною мірою недооцінений фільм у своєму жанрі. Добре продуманий і можна сказати красиво знятий, якщо не акцентувати увагу на штучному снігу та засиллі крупних планів, якими грішать у кінематографі 2000-х. Досить атмосферний початок із показом промислових районів Детройту, який у фільмі лагідно називають “Motor City”, віддаючи шану його величній промисловій історії. Подобається підхід, коли автомобілі головних героїв відповідають характеру своїх персонажів. Тому втомлений і прекрасний Ford Mustang GT Fastback 1968 року ідеально пасує і сержанту Jake Roenick, і “місту моторів” у цілому.
