Що може бути краще за британські костюмовані історичні серіали чи британські детективи? Це коли два жанри поєднано в одному фільмі, і це “Endeavour”. Нехай часовий інтервал, зображений в даному серіалі, не така вже і сива давнина — всього лише середина 60-х років минулого століття, але своєю атмосферою фільм поглинає глядача з першого епізоду і переносить його в ту Велику Британію, про яку ми читали в книгах: де англійці ходять по вимощених рівненькою бруківкою вулицях міст у твідових костюмах, спілкуються напівурочистим тоном, при зустрічі піднімають капелюха, їздять на розкішному Jaguar Mark 1, живуть у будинках із злегка похмурими інтер’єрами і подвір’ях розділених парканами із сухої кам’яної кладки.
Фільм гідний представник свого жанру — кримінальний триллер. Цілком відповідає і по стилю, і по сюжет, і по фіналу. З початку перегляду виникає відчуття що він розрахований не на широку аудиторію, і якщо я правильно зрозумів — то це типове “фестивальне кіно”, яке має переглядатись професійними критиками (ні, ну ми тут теж не гірші, але все одно…), щоб оцінити “режисерські прийоми” чи “операторську роботу”.
Сюжет розвивається як (вибачте на слові) цугцванг, а головні герої емпатії не викликають взагалі, і якось байдужа їхня доля — навіть якщо їх всіх там перестріляють ще у вступній частині.
Мабуть чи не єдине, що може бути крутішим за британські детективи, це — костюмовані історичні серіали, британські. Типовим представником цього жанру є “The Halcyon”, в адаптованому перекладі “Готель Алкіон”. Незаслужено обділений популярністю, серіал представлений одним сезоном із 8 епізодів по 50хв і присвячений подіям в аристократичних колах Лондона напередодні Другої світової в межах одного елітного готелю.
Серіал має доволі простий, хоч і не легко прогнозований сюжет, з повільним темпом розвитку подій.
Дивовижне документальне кіно, яке в мене моментами перехоплювало подих… ЯК же все таки добре, що збереглись ті аматорські домашні зйомки; дивишся на них як на історичну хроніку — і намагаєшся вловити кожен кадр, щоб нічого не пропустити, бо це справжня історія. Скільки разів переглядав “Rocky” — жодного разу не виникала думка, що фільм “бюджетний” чи “економний”; а так звані “убогі локації” виглядають якось так природно, ніби серед усього різноманіття місць для зйомок — їх було непросто вибрати.
Цього разу хотілось би привернути увагу до маловідомого, незаслужено призабутого циклу авторських програм “James May’s Cars of the People” (2014, 2016), назва якого у вільному літературному перекладі звучить як “Народні автомобілі Джеймса Мея”. Ні, це не звичайне автошоу, де визначають що краще Lamborghini Huracan чи Ferrari LaFerrari. Це огляд історичних подій XX-XXI століть очима автомобіліста — людини, яка сидить за кермом і відчуває науково-технічний прогрес, зміну політико-економічної ситуації, світову війну та її наслідки.
