Досить непросте кіно: починаючи від визначення жанру до самОго смислового навантаження. Це скоріше не комедія в чистому вигляді, а щось більш схоже на “комедіронію” з елементами сатири, сарказму та місцями безмірного художнього перебільшення. Щоб фільм розуміти потрібно мати на увазі, що він знімався в інший час (80-ті), для інших глядачів (кому за 40), з урахуванням інших цінностей. Це про той час, коли бути одиноким чи самотнім вважалось тягарем, а не привілеєм забезпечених людей, як тепер.
Душевний бойовик. Люблю такі фільми. От подивився кіно — душею відпочив, і розумом за одно. Оце були колись справжні кіногерої — хороший хлопець отримав півмагазину “Узі” в пузо, над ним вибухнуло сто мільйонів тисяч кубічних гектарів вибухівки у тротиловому еквіваленті — і що? Встав, обтрусився від всього того мотлоху і через три роки в костюмі на задньому сидінні лімузину вже навушника поправляє… Не те, що зараз… А в цілому — гарні актори, гарна зброя, кулі летять, хороші хлопці перемагають (в більшості своїй).
В мережі пишуть, що фільм дійсно знято на основі реальної історії про доставку слона військовими США у В’єтнамі. На таких знаних акторів як Danny Glover, Ray Liotta та Corin Nemec приємно дивитись навіть в такому “несерйозному” контексті. Найбільшим плюсом даного кіна є — натурні зйомки. Здавалося б, потрібно було зняти легку комедію для дітей про слона, а скільки військової техніки залучено! Зйомки відбувались у Таїланді та окремих локаціях у США, тому гори і джунглі в більшості випадків справжні.
Так і хотілось традиційно розпочати коментар із фрази “неперевершений Стів Мартін”, але цього разу його зірку затьмарила своєю грою Betsy у виконанні неперевершеної Mindy. Сам задум фільму, при його ненав’язливій простоті, взагалі чудовий. Спочатку ідея Боуфінгера здається неймовірно тупою, але коли він починає її реалізовувати… Подобається мені таке кіно, в дусі і стилістиці того часу.
Повчальний момент фільму в тому, що оце така умовна Daisy з Огайо, років через 20, заявить, що під час зйомок фільму “Щедрий дощ” її домагалися на знімальному майданчику, введе у широкий вжиток термін “харасмент”, запустить гештег #мітУ, подасть на суд умовного Боуфінгера, поховає його репутацію та кар’єру і буде отримувати співчуття в твіттері від таких самих, як вона, дівчат з огаїв… Хоча Heather Graham звичайно зачаровує.
Колись давно — це була просто весела комедія про міських жителів, які потрапили в екстремально суворі умови сільськогосподарської глибинки США десь у Пенсильванії. Звичайно смішно було дивитись як Керолін намагається вишивати чи Бред втікає від величезного коня. Але зараз зміст фільму здається значно глибшим і доносить більше сенсів, ніж може здаватись при поверхневому перегляді.
Дуже не нав’язливо, але перед глядачем піднімаються питання:
альтернативного способу існування “по за державою” та її інституціями; можливості самому себе забезпечувати лише завдяки власній праці; конфлікту сучасного суспільства (сповненого обману, розпусти, лицемірства) та добровільного об’єднання людей (заснованого на дуже консервативних принципах і традиціях, але яке базується на довірі, чесності та взаємодопомозі всіх членів комуни); проблем подружнього життя у зрілому віці, коли почуття згасають і залишаються лише щоденні претензії та сварки; здатності сучасної міської людини вижити без звичних технологій та засобів існування.
