Цілком пристойний якісний сіквел, незрозуміло чому вважається менш успішним ніж перший фільм “Crocodile Dundee” 1986 року. Природа, пригоди, динаміка сюжету — все на рівні. Тут вже авторами сценарію виступили батько та син: Paul Hogan та Brett Hogan. А в цілому, це старе добре кіно для відпочинку і гарного настрою, таке вже не роблять і робити не будуть. Вдячний, що є можливість насолодитись переглядом зараз, коли “кінематограф” поступово перетворюється на пропаганду хворих ідей засобами CGI.
Справжнє, красиве кіно. Справжнє — бо це в абсолютній більшості натурні зйомки, як краєвидів і тварин, так і людей. А красиве — бо все, що показують, виглядає натурально та естетично. “Crocodile Dundee” можна розглядати як данину австралійській природі, аборигенській культурі та самобутності провінційного життя. Цікаво, що образ красивого привабливого чоловіка представлений не “накачаним до смерті бодібілдером-хіміком після десятків усушок”, а нормальним чоловіком середнього віку із правильними цінностями.
Безумовно, на головну жіночу роль можна було легко знайти більш сексапильну білявку із синіми очима в стилі ідеалів краси 80-х, але Linda Kozlowski чудово підкреслила “справжність” цього фільму, а стиль “braless” буде актуальним у всі часи.
Кіно про лижі і основний інстинкт, хоча ні — у зворотньому порядку. Це типова американська підліткова комедія з усіма притаманними жанру атрибутами: дитячими пустощами, примітивними розвагами, добряче невпорядкованими інтимними зв’язками, трохи спорту і духу змагань щоб не переводити стрічку в інший жанр. У відео ряді акцент зроблено на дівчатах модельної зовнішності та окремих елементах цієї зовнішності в поєднанні із досить розкутою поведінкою.
З огляду на зазначене вище — вікове обмеження “суворо до 20 років”, бо пізніше дивитись нудно і не цікаво.
Є такі фантастичні фільми, актуальність яких з часом не втрачається: ні сюжету, ні візуальних ефектів, щось на зразок “Star Gate: SG-1”. Так ось “Event Horizon” (1997) до таких не належить. Можливо в рік випуску це і був фантастичний видовищний фільм про космос, але зараз примітивність сюжету і відсутність глибини в задумі дуже кидаються в очі глядачеві, розбещеному стрічками “Interstellar” (2014) чи “The Martian” (2015). При тому, що візуальні ефекти навіть зараз виглядають дуже пристойно, сама ідея далека від здорового глузду у своїх спробах налякати людей чимось далеким і темним.
Якщо до акторського складу включити Steve Martin фільм не стане комедією автоматично, натомість перед глядачем дуже серйозне кіно. “Parenthood” після перегляду можна перекласти як “батьківство”, адже саме про це дана стрічка. В якій піднімаються складні питання, на які не існує однозначної, правильної, справедливої для всіх, відповіді. Батьківство-материнство — це суцільний компроміс усього з усім, що в свою чергу потребує жертв, одноосібних та колективних. Питання лише в готовності і здатності до цього.
