Чудове кіно про злодіїв — шляхетних і не дуже, спецслужби, змови, дружбу і романтику. Фільм сповнений простого, але дотепного гумору. Сподобалось, що тут популяризують інтелект і героями виступають розумні люди, а не просто м’язові мішки, що було характерно для цього періоду. Порадував висновок про зубну пасту — я теж так видушую. Зірковий акторський склад. Dan Aykroyd такий молодий. Ще ніяк не міг згадати кого мені нагадує доктор Вернер, а це ж Джек “Мотор” Баркер із Silicon Valley (2014-2019) у виконанні Stephen Tobolowsky.
Легкий і веселий бойовик у стилі того часу — позитивні непереможні головні герої, які демонструють непогане почуття гумору навіть під кулями, ризикуючи своїми життями. Біганина, стрілянина, перегони на автомобілях — все як має бути у відповідності до канонів жанру. Є навіть відсилання до фільму “The Bodyguard” (1992) — коли герой Сендлера співає в дУші. І варто звернути увагу, що виконавчим продюсером фільму є Bernie Brillstein, який продюсував “Summer Rental” (1985) та ALF (1986-1990).
Неперевершений Steve Martin, його міміка, жести, а як він танцює — це шедевр. І, як не дивно, в цьому фільмі він не сивий — виявляється буває і таке. Спостерігати ЯК викручується із різних компроментуючих ситуацій його герой — одне задоволення, він з гумором перевертає все з ніг на голову і в злочинах стають винними як не поліцейські то прокурор (прокурорка чи прокуроркологиня — вже не знаю як зараз правильно). Дуже позитивне кіно про правильні цінності.
Типовий бойовик за участі непереможного Jean-Claude Van Damme, де він був власне і режисером і головним героєм — скромно і зі смаком. Любив такі фільми коли мені було років 10. Красива природа Таїланду, Roger Moore та різностильова бойова хореографія мабуть кращі складові фільму. В дорослому віці краще не дивитись, бо дуже вже кидається в очі, що удари несправжні, більшість продемонстрованих прийомів у спорті будуть не життєздатними, а техніка Van Damme не має ніякого відношення до тайського боксу, який він за сценарієм представляє.
Якісний фільм. Цікавий, напружений і складно прогнозований — повинен підійти під певний настрій. Не зважаючи на нуарну атмосферу, має місце навіть легкий гумор чи деяка комічність окремих епізодів, що чимось нагадало “Lock, Stock and Two Smoking Barrels” (1998). Гарно зіграні ролі, особливо Christopher Walken. В його міміці, жестах читається якась схожість із Raymond Reddington. Сюжет інтригуючий, непогано заплутаний (але не надмірно), що не дозволяє до кінця фільму розгадати головну загадку. Також, це гарна нагода подивитись як виглядав Leonard Hofstadter до того як доля повернулась до нього спиною і в його житті з’явився Sheldon Cooper.
