Життєрадісна, весела, добра і добряче дуркувАта комедія 90-х у своєму класичному вигляді, за який ми і любимо фільми цього часу. Яскрава реалізація фантазії про те, як бідні люди випадково стають непристойно багатими. Вона смішить, розважає глядача, але між іншим піднімає серйозні питання, які дають можливість подивитись на загальноприйняті речі під незвичним кутом.
“The Beverly Hillbillies” (1993) є не самостійним твором, а повнометражною адаптацією популярного раніше серіалу “The Beverly Hillbillies” (1962-1971).
Маловідомий і значною мірою недооцінений фільм у стилі недорогих комедій 80-х із молодими Tom Hanks та Meg Ryan. Його сюжет можна умовно розділити на дві частини: до і після потрапляння на острів. Перша, яка займає 2/3 хронометражу, радує глядача глибокими філософськими думками, комедійними моментами, неймовірною акторською грою, пейзажами NY та LA. Натомість друга — дещо зім’ята, в штучних декораціях, проста і місцями мультиплікаційно абсурдна. Склалось враження, що сцени на острові фільмувались, коли закінчувався бюджет і продюсери дихали в потилицю режисерам.
Хороше, позитивне кіно про правильні, може навіть ідеалізовані, цінності. Має викликати особливий інтерес у тих, хто цікавиться шкільним навчанням-вихованням, кому небайдужа тематика роботи із деструктивно налаштованими підлітками, хто хотів би заглиблюватись у їхній внутрішній світ, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки девіантної поведінки із згубним впливом соціального середовища, допомагати вирішити їхні індивідуальні проблеми… А тим, кому далекі утопічні ідеї побудови ідеального суспільства крізь “індивідуальний підхід” та “здатність бачити хороше в кожному” у фільмі присутня — молода і незрівнянна Michelle Pfeiffer.
Вдумливий фільм із багатьма глибокими ідеями і висновками. Про людей із видатним інтелектом кіно знімають рідко. Тому найбільш яскраві стрічки мимовільно постають в один ряд і серед них “Good Will Hunting” виступає якісним міцним середняком 90-х, який навряд чи можна віднести до шедеврів найвищого ґатунку чи розглядати як щось принципово нове і незрівнянне. Для того, хто вже мав можливість насолодитись “A Beautiful Mind” (2001) чи тим більше “The Imitation Game” (2014), історія “трансформації розуму в мудрість” під керівництвом неголеного Robin Williams виглядатиме досить простою, аж до прямолінійності.
“Hoodlum” — якісний і, в хорошому розумінні, середній фільм. Знятий в кінці 1990-х про боротьбу мафіозних угруповань у 1930-х, він міг би претендувати на “неонуар”, але для цього не вистачило напруженої пригніченої атмосфери, характерної для жанру. Тому перед нами звичайна “кримінальна драма” із гангстерськими мотивами. В якій у різних пропорціях змішано корупцію, жорстокість і сентиментальність. Стрічка не є чимось видатним чи епічним на зразок “Gangs of New York” (2002), але має власний шарм простої, майже прямолінійної, розповіді про боротьбу за сфери впливу трьох мафіозних структур у нью-йоркському Гарлемі.
