Під час перегляду у глядачів певної вікової категорії виникає відчуття, що ідея фільму про конфлікт міських жителів і провінційної глибинки дуже не нова… І вони вже щось подібне бачили в культовому Green Acres (1965-1971). При чому, цьому сприяє одразу декілька моментів: мелодія на 0:02:40 та 1:22:40, проблеми із телефоном та телефонною компанією, пафосні розмови про перших поселенців у США…
У будь-якому випадку режисерам гарно вдалось обіграти ідею, що сільська місцевість — це держава в державі із власними законами, які суттєво відрізняються від міських.
Кіно гарного настрою про два типи багатіїв: одні прикидаються аристократією, а інші — прості, як двері, смітять грошима та глузують з оточуючих. Умовна перша частина Caddyshack (1980) суб’єктивно є веселішою та більш життєрадісною ніж умовна друга Caddyshack II (1988), хоча окрім поля для гольфу та Chevy Chase їх більше ніщо і не об’єднує. До речі, він тут на своєму місці — грає шикарно, показує небанальний гумор та видає дотепні репліки. Чого лише варті епізоди коли Ty Webb п’є текілу чи непомітно зливає пиво з різних пляшок в одну і, не зважаючи на купу несплачених рахунків, залишається успішним шанувальником жіночої половини людства.
Класика. Тут прекрасне все. Молодий і без перебільшення крутий Sylvester Stallone, атмосфера і музика 80-х на фоні справжніх каліфорнійських пейзажів. Хоча по чорно-білому телевізору Brigitte Nielsen виглядала якось жіночніше… Та зараз то вже не модно (ні чорно-білий телевізор, ні жіночність). Але які ж прекрасні автомобільні перегони на вулицях! Звичайно, до фільмування було залучено їх значно більше, бо навіть професійні каскадери не все з першого дублю здатні виконати. Це вам не мультиплікаційна стрічка “Форсаж 15” (2028).
Комедія з елементами мюзиклу та інших художніх номерів: трохи метушлива, місцями одноманітна, а часом взагалі божевільна, як у слогані на головному постері. Після перегляду нове знання не відкриється та і посміятись від душі навряд чи вдасться. Очікував значно більшого від перевтілення типового академічного ботаніка в головного сутенера, та не склалось. Але подивитись варто обов’язково вже хоча б заради чотирьох підопічних Dan Aykroyd.
Хто-хто, а вони відіграли на найвищому рівні, затьмаривши собою практично все, окрім сцени, коли чотири(!
Як і зазначено в описі, кіно досить своєрідне. Але в цілому це все така ж дуркувАта комедія 80-х із комедійними акторами та веселим настроєм, як і багато інших. Не розумію чому такий низький рейтинг — є море набагато “бідніших” на гумор фільмів, але за рахунок ностальгії та культових акторів має рейтинг більше 6. Цікаво, що тут Chevy Chase та Dan Aykroyd грають другорядних персонажів, що трохи дивно для таких касових акторів у 1988 році.
